Навіщо японці 40 років жбурляють кокоси в океан (7 фото)
Якщо ти живеш на південних островах Японії і в тебе є кокос, ти маєш кинути його в море. Такий твій імператив! Його можуть ніколи не знайти. Але в цьому особлива самурайська чарівність. 
Це вам моє кокосове послання 
Неслабо так жбурляють
Річ у тім, що південні острови Японії та її материкова частина розділені великими океанськими просторами, потужними течіями. Однак протягом чотирьох десятиліть два віддалені містечка обмінюються повідомленнями через кокоси. Проект «Послання кохання з кокосу» - це незвичайна традиція, коли щороку кокоси кидають в океан біля узбережжя Ісігакі і залишають дрейфувати на північ за течією Куросіо, теплою океанською течією, що йде з тропіків уздовж тихоокеанського узбережжя Японії. 
Сотня кокосів вирушила у плавання
Місце призначення, куди, як сподіваються люди, дістануться кокоси, знаходиться приблизно за 1600 кілометрів від місця призначення. Це острів Ацумі в префектурі Айті. Початок традиції просто чарівний. Натхненням для проекту стала японська пісня 1936 року під назвою «Ясіно Мі» («Плоди пальми»). Ні, насправді японською кокос звучить як «коконацу», але всі плоди пальми це «яси но ми». 
Ось такі наклейки, що не змиваються, з посланнями кріплять
Цю пісеньку вчать у початкових класах, бо кожен японець її знає. У пісеньці співається про самотній кокосовий горіх, який прибило до берега з далекого, безіменного острова. Написано пісеньку на реальних подіях. В 1898 фольклорист Куніо Янагіта виявив викинутий на берег кокос біля мису Іраго, на західній околиці півострова Ацумі (туди їх тепер і посилають!). На той час кокосові пальми не росли на материковій частині Японії, що змусило Янагіту припустити, що вони потрапили туди з півночі за течією Куросіо з південних морів.
Думка, що кокос подолав стільки морських небезпек, надихнуло самурайську душу японця. І він написав пісеньку про цей кокос. У 1988 році Бюро туризму півострова Ацумі вирішило відтворити цю поетичну подорож насправді. Щороку біля берегів Ісігакі запускають кокоси з невеликими металевими пластинками, на яких вигравірувано коротке послання. Учасники цього проекту мають назву «кокосові члени». Вони купують кокос та обирають, що на ньому написати. 
Зберігаються у мерії, виставляють на стендах на свята
Ті кокоси, які все ж таки зловили біля кінцевих берегів, урочисто виставляють на фестивалі. В середньому вирушає близько 100 кокосів за одне свято "Послання кокосу". Туристи теж можуть, треба лише купити кокос за 3000 єн. Якщо кокос буде знайдено з літа до кінця жовтня, його кидальника запросять на мис Іраго, щоб зустрітися зі щасливчиком, який знайшов кокос. І скільки допливає?
За попередні 37 років проведення цього заходу було випущено понад 3800 кокосів. Однак на іншому березі було знайдено і зареєстровано лише 156 і лише кілька з них досягли самого півострова Ацумі. Усі місцеві знають, що якщо ти знайшов кокос, то треба зв'язатися із туристичним бюро. Але вся суть у тому, що багато хто може таємно затягувати собі кокос як сувенір. 
Чи витратили б 3000 ієн на жбурляння кокосу по самурайському?
Але й ті 156 це дуже насправді, якщо уявляти, які треба долати відстані і води. Та й ширина тихоокеанського узбережжя Японії не слабка. Для японців це дія, від якої не чекаєш результату. Рви кокос і кидай його в море, буде воля богів - допливе, прекрасний сам акт кидання кокосу.
