Шкіряні облігації XVII століття, які примудряються досі приносити дохід (7 фото)

У світі фінансів існують особливі зобов'язання, які не мають терміну погашення. Їх називають вічними облігаціями. І, як випливає з назви, вони діють доти, доки емітент вважає за потрібне. Це дозволяє власнику роками отримувати дивіденди.





Хоча подібні облігації здаються привабливими для довгострокових вкладень, насправді це негаразд. Вигоду від такої схеми отримує виключно сторона, що випустила їх, оскільки вона залучає кошти, які теоретично не зобов'язана повертати. Інвестор отримує щорічні виплати за процентною ставкою, що встановлюється емітентом і часто навмисно заниженою. З урахуванням інфляції реальна вартість цих виплат згодом лише зменшується.



Облігація Лекдейк Бовендамс 1624 року, яка продовжує приносити відсотки понад 400 років

Принадність вічної облігації у її оборотоспроможності. Компанія не стане її викуповувати, але власник може продати папір на ринку, і тоді право на отримання відсотків перейде до нової особи. Деякі такі облігації століттями кочували з рук до рук, змінюючи покоління власників.

Найвідоміший приклад - британські консолі, випущені 1751 року. Вони зверталися більше двох з половиною століть, доки уряд не викупив їх назад у 2015 році.





Безпосередньою причиною випуску облігацій в 1624 став прорив дамби, внаслідок чого значна частина Утрехта і Голландії опинилася під водою

Проте існують зобов'язання, випущені ще XVII столітті, які досі справно приносять відсотки. Їх емітентом виступило голландське водне управління Hoogheemraadschap Lekdijk Bovendams, яке відповідало за греблі та канали в пониззі Рейну. У 1648 році управління розмістило безстрокову позику для фінансування будівництва системи шлюзів, щоб регулювати перебіг річки та запобігати ерозії.

Вартість кожної облігації становила 1000 гульденів (приблизно 500 доларів у сучасному еквіваленті) із початковою відсотковою ставкою 5%. Пізніше ще в тому ж XVII столітті ставка знижувалася до 3,5%, а потім і до 2,5%.



Боротьба з водою сприяла співпраці та спільному фінансуванню. Про це свідчать численні штампи, нанесені на ці правила технічного обслуговування, найстаріші з них 1323 року.

Чотири століття цей цінний папір подорожував світом, поки в 2003 році не був куплений Єльським університетом на аукціоні приблизно за 27000 доларів. Перед університетом постало питання: що робити з придбанням? На відміну від більшості архівних документів, що мають лише історичну цінність, ця голландська облігація залишалася фінансовим інструментом. Помістити її до архіву чи пред'явити до виплати?



Сьогодні відсоткові виплати фіксуються в окремому документі, але спочатку вони вказувалися на оригінальні облігаційні сертифікати XVII століття

Сама облігація зроблена не з паперу, а з виробленої козячої шкіри, і відсотки по ній записувалися прямо на поверхню. До 1944 вільне місце на шкірі закінчилося, і до документа прикріпили паперовий додаток для нових позначок про виплати.



Куратор Бібліотеки рідкісних книг і рукописів Бейнеке Тімоті Янг розшукав правонаступника оригінального емітента - водне управління Hoogheemraadschap De Stichtse Rijnlanden - і запитав, чи вони визнають зобов'язання. Відповідь була ствердною.



Облігація 1648 року, написана на козячій шкурі

У 2015 році Янг вирушив до Амстердаму, щоб отримати накопичені за 12 років відсотки. Сума становила 136 євро. Ця процедура була необхідна, щоб зберегти живу облігацію. В управлінні йому повідомили, що ця облігація — одна з п'яти відомих.