8000 людей пішли проти закону та збудували місто мрії — тепер сюди їдуть з усієї країни (6 фото)
Європейці славляться своєю педантичністю та майже священною повагою до законів. Найменше відхилення – і вже загрожує не просто штраф, а цілий судовий кошмар. Помилився на кілька сантиметрів під час встановлення паркану — готуйся до багатотисячних позовів. Навіть якщо сусід нічого проти не має, влада все одно втрутиться, адже порушені межі ділянки, а це святотатство. 
Кажуть, там можна клопотати штраф навіть за «неправильний» чих чи змив води не на той час доби. Тому жителі Європи і виглядають такими напруженими — бояться порушити хоч найменше правило. Я якось супроводжував групу німців у фото-поході, і вони нескінченно ставили запитання:
- А тут можна? А чи не оштрафують? А багаття розводити дозволено? А якщо гілку зламаю – це злочин? А перевірка колись прийде? А де взяти дозвіл на відвідування лісу?
Що вже казати про самовільні споруди — для Європи це майже міф. Але в Нідерландах існує один виняток. Там є селище, що повністю складається з будинків, побудованих в обхід закону. Так-так, всі жителі порушили пряму державну заборону, і знаєте чим усе закінчилося? Держава просто… вдала, що нічого не сталося.
Як усе почалося 
Справа в тому, що поряд з маленьким голландським містечком Ахтербос кілька століть тому знайшли величезні поклади торфу. Голландія тоді гостро потребувала палива — свого вугілля не було, а природного газу ще не видобували. Тому торф став основним джерелом тепла і добували його з небаченим розмахом — до одинадцяти метрів завглибшки. Загалом із землі витягли близько 200 мільйонів тонн. Торф нарізали на брикети, сушили на спеціальних острівцях, які називали легокерами. 
Згодом видобуток йшов все глибше, а острівці піднімалися все вище. Коли країна перейшла на газ, про торф забули, а кар'єри поступово заповнилися водою. Так на місці виробітку з'явилося мальовниче озеро, усеяне безліччю вузьких острівців.
Як з'явилися вдома
Голландці - народ діловий і заповзятливий. Вони люблять відпочивати на воді, кататися на човнах, смажити м'ясо на грилі та просто насолоджуватися природою. Тож незабаром мешканці околиць почали просити у мерії дозвіл володіти шматочком цієї «нічийної» землі. Дозволи видавали праворуч і ліворуч, а потім чиновники збагнули, що на цьому можна заробити, і почали продавати дільниці. 
Але з'ясувалося, що озеро розмиває острови, і будівництво будинків може бути небезпечним. Влада вирішила перестрахуватися і заборонила будь-яке капітальне будівництво.
Тільки ось уявіть: у тебе свій острів, ти його облаштовуєш, саджаєш дерева, насипаєш пісок, але жити на ньому не можна. Голландці довго думали, потім дружно махнули рукою та пішли купувати будматеріали. 
Заборона? Не чули
За кілька десятиліть місцеві жителі тихо та мирно забудували острови будинками, ігноруючи заборони. Коли влада схаменулась і спробувала знести «незаконні споруди», виявилося, що серед власників островів чимало чиновників. Ті, звичайно, теж не горіли бажанням руйнувати свої котеджі. 
Тож формально заборона існує, а насправді стоїть ціле селище з восьми тисяч домоволодінь. Багато хто перетворив свої будинки на міні-готелі, влаштовують барбекю-вечірки влітку, а взимку — катання на ковзанах.
Озеро перетворилося на туристичну перлину країни і стало справжнім символом свободи голландською. Місцеві жартують, що це їхня маленька Венеція — лише веселіша, тепліша і без чиновницького занудства.
