Обман століття: як два безграмотні аферисти зробили вчених чоловіків вікторіанської Англії (13 фото)
У розпал вікторіанської епохи, коли пристрасть до колекціонування старовин охопила британське суспільство, ринок антикваріату в Лондоні зіткнувся з незрозумілим феноменом. Повсюдно почали з'являтися свинцеві артефакти, які нібито належать до середньовічного періоду. 
Незважаючи на окремі боязкі голоси скептиків, більшість фахівців визнали знахідки справжніми. Лише через роки відкрилася шокуюча правда: вся ця «колекція» була плодом праці двох пройдисвітів, абсолютно неосвічених у питаннях історії та археології. Вражаюче, але саме груба робота та примітивне виконання переконали маститих експертів у справжності виробів. 
Ці курйозні саморобки, що увійшли в історію як Шедуеллські підробки, включали медальйони, амулети та монети з хаотичними візерунками, безглуздими текстами та дивними датами. Сучасні дослідники порівнюють їх із примітивними фішинговими розсилками, де помилки лише посилюють ефект довіри. 
Авторами цієї містифікації виявилися два вихідці з соціальних низів — Вільям Сміт і Чарльз Ітон, які займалися пошуком річкових раритетів на берегах Темзи. Зрозумівши, що створення «давнин» набагато вигідніше їх пошуків, в 1857 вони налагодили кустарне виробництво. Використовуючи гіпсові форми та свинцеві сплави, вони створювали вироби з нерівними краями, шорсткою поверхнею та невміло виконаними зображеннями лицарів із наївними обличчями. Повна неписьменність не дозволила їм бодай скільки-небудь правдоподібно імітувати написи. 
Для надання своїм творінням нальоту старовини аферисти обробляли їх кислотою та покривали річковим мулом. Датування виробів взагалі стало взірцем абсурду: вони використовували арабські цифри для позначення століть, хоча в Європі тих років застосовувалася римська нумерація. Провідні антиквари того часу, серед яких був і Чарльз Роуч Сміт, не тільки не розпізнали обман, а й визнали грубість виконання доказом автентичності, заявивши, що сучасний фальсифікатор працював би ретельніше. 
Масштаби діяльності шахраїв були грандіозними: за кілька років вони створили до 10 000 підробок. Проте їхня кількість викликала підозри. 1858 року Генрі Сайєр Камінг публічно звинуватив торговців у поширенні фальшивок. Судовий процес, однак, не приніс однозначної перемоги прихильникам справжності артефактів. 
Вирішальну роль у викритті відіграв політик та антиквар Чарльз Рід, який організував незалежне розслідування. Перевербувавши одного із співучасників, він здобув гіпсові форми, які стали незаперечним доказом шахрайства. 
Незважаючи на викриття, Вільям та Чарльз продовжили своє ремесло, помітно підвищивши якість виробів. Їхня наступна історія нагадує пригодницький роман: арешт за доносом священика, визволення через брак доказів, загадкове зникнення Сміта після смерті його напарника. 
Спадщина тандему шахраїв жива досі: їхні твори прикрашають колекції деяких столичних музеїв, а іноді спливають на інтернет-аукціонах, продовжуючи вводити в оману недосвідчених колекціонерів. 
