Метеорит, який змінив історію християнства (9 фото)

Понад два століття християни страждали під гнітом Римської імперії. Їх заарештовували, катували, калічили, спалювали живцем і прирікали на голодну смерть.





Християнські храми та будинки віруючих руйнували, а священні книги зраджували вогню. Гоніння припинилися лише з приходом до влади імператора Костянтина. На відміну від попередників, він став щедрим покровителем Церкви: по всій імперії зводилися величні базиліки, духовенство отримувало привілеї, церковні землі та багатства примножувалися, а конфісковане у християн майно поверталося.



XVI століття, "Звернення Костянтина" Рубенса

Що ж змусило Костянтина звернутися до християнства? Богослови та історики століттями сперечаються про це. Можливо, імператор з дитинства був знайомий із вченням Христа завдяки своїй матері. Однак багато дослідників вважають, що у 312 році, напередодні битви біля Мульвійського мосту (на березі Тибра, поблизу сучасного Риму), з Костянтином сталося щось незвичне, що назавжди змінило його світогляд.





Кратер Сіренте

Євсевій Кесарійський, один із перших християнських істориків, описує бачення, що відвідало імператора перед битвою:

Завзято молячись, він побачив на небі чудовий знак, у який важко було б повірити, розкажи його хтось інший.

Близько полудня, коли день уже хилився надвечір, він на власні очі побачив у небесах хрест, що світився вище сонця, з написом: «Сим переможи».

Це видовище потрясло не тільки його, а й усе військо, що йшло за ним і стало свідком дива.



Спочатку Костянтин не зрозумів сенсу бачення, але наступної ночі уві сні йому з'явився Христос, який наказав використати цей знак проти ворогів. Тоді імператор наказав нанести на щити своїх воїнів християнський символ - Хі-Ро, що він бачив у небі. Армія Костянтина здобула перемогу, і новий правитель присвятив тріумф Христові, впевнений, що саме Він допоміг йому.

Але що за небесне явище так вплинуло на Костянтина?

Космічний удар, який змінив історію



Геологи припускають, що імператор спостерігав за падінням метеорита. І кратер від цього удару й досі існує у центральній Італії. Кратер Сіренте, розташований у гірській місцевості на північ від масиву Сіренте, має невеликі розміри та ідеальну круглу форму. Хоча його походження довго залишалося загадкою, шведський геолог Йєнс Орме стверджує, що це слід метеоритного удару:

Його форма відповідає моделі ударного кратера, а навколо розкидані дрібніші вторинні кратери, утворені викинутими уламками, як і передбачають розрахунки.



Радіовуглецевий аналіз показав, що кратер утворився приблизно в той же час, коли Костянтину було бачення. Падіння метеорита, що залишив такий слід, мало бути видно за багато кілометрів. Перед зіткненням із Землею небесне тіло перетворилося на сліпучу вогненну кулю, що вразила імператора та його воїнів. Потужність удару можна порівняти з невеликим ядерним вибухом — близько кілотонни.



Битва біля Мульвійського мосту. Джуліо Романо, 1520-1524 р.р.

Вік кратера також збігається із місцевими історичними подіями. У IV столітті раптово спорожніло село — можливо, через пожежу. У катакомбах того ж періоду виявлено масові поховання, зроблені поспіхом. А усні перекази зберегли яскравий опис катастрофи. Ось одна з версій легенди:



«Бачення Костянтина» Якоба Пунеля (бл. XVII століття)

Гуркіт потряс гори, могутні дуби розколювалися навпіл, сповіщаючи гнівне явище Богині. Людей охопив нестерпний жар, а повітря розірвало оглушливий рев. І раптом вдалині, в небесах, з'явилася нова зірка — найяскравіше за всіх колишніх, найбільше. Вона наближалася, то ховаючись за вершинами східних гір, то знову спалахуючи.

Незабаром зірка спалахнула, немов друге сонце. Сліпуче світло залило небо. Листя дубів почорніло і згорнулося. Ліс завмер, позбавлений життя.



Мульвійський міст

Близькість місця падіння метеорита до Мульвійського мосту (всього 100 кілометрів) змусила вчених переглянути перебіг подій. Згідно з дослідженнями, Костянтин та його армія могли спостерігати грибоподібну хмару, що піднялася після удару. Це видовище потрясло імператора, вплинуло на результат битви і, можливо, всю подальшу долю християнства.