Рідкісні та цікаві фотоматеріали з фронтів Другої Світової Війни (21 фото)

Сьогодні, 16:59

Це кадри, які зафіксували не лише бійців різних коаліцій та воюючих сторін, а й тих, кого війна торкнулася своєю важкою рукою — звичайних людей, різних країн, різних доль.

Танк "Черчілль" 79-ї бронетанкової дивізії використовує "Черчілль-ковчег" для подолання морської дамби під час випробувань біля Саксмундхема, 11 березня 1944 року.

Провальна операція союзників під Дьєппом 1942 року змусила британське командування переглянути тактику. Одним із ключових висновків стала гостра необхідність у спеціалізованих інженерних машинах – танках-мостоукладачах. Ці машини мали забезпечувати прохід бронетехніки через рови, траншеї та інші перешкоди, без чого успішний наступ ставав неможливим. Вже незабаром військові інженери та промисловці представили цілу лінійку нових бронемашин, покликаних вирішувати складні завдання на полі бою.

Вид на місто Кан, зруйнований під час визвольної кампанії союзників у Другій світовій війні, Франція, 1944 рік.

Фотограф: Джордж Роджер

Солдат качинського народу з мечем під час Бірманської кампанії у Другій світовій війні, 1944 рік.

У 1944 році на теренах сучасної М'янми, а також у прикордонних районах Індії та Китаю розгорнулося масштабне протистояння, що увійшло в історію як Бірманська операція. З січня до листопада союзні війська вели бої проти японської армії.

Літак-снаряд льотчиків-камікадзе Йокосука "Ока" тип 11. Японія, 1945 рік.

Цей унікальний пілотований ракетний штурмовик був спеціально розроблений для смертельних атак камікадзе проти флоту союзників на завершальному етапі Другої світової війни. Хоча "Ока" розвивала вражаючу швидкість, її вкрай обмежена дальність польоту (всього 37 км) змушувала японців використовувати бомбардувальники-носія, які ставали легкою здобиччю для американських палубних винищувачів. Під час запеклих боїв за Окінаву в 1945 році "Ока" змогла пошкодити кілька допоміжних і транспортних суден, але так і не зуміла потопити жоден бойовий корабель. Японські інженери намагалися виправити недоліки конструкції, створюючи модернізовані версії, проте ці удосконалення запізнилися – війна вже добігала кінця. Цікаво, що союзники дали "Ока" зневажливе прізвисько "бака-бомба" (від японського слова "дурень"), що відображало їхнє відношення до цієї відчайдушної спроби японського командування переламати хід війни ціною життя пілотів-смертників. Примірник, який на фотографії № I-I3 знаходиться зараз в аерокосмічному музеї у Косфорді (Велика Британія).

Фронтовий фотокореспондент журналу LIFE Маргарет Боурк-Уайт, 1940-ті.

Маргарет Бурк-Уайт увійшла в історію як перша жінка-воєнкор, яка отримала дозвіл працювати безпосередньо у зоні бойових дій. Її відрядження у СРСР травні-вересні 1941 року збіглася з драматичними подіями — порушенням Німеччиною пакту про ненапад. У момент нацистського вторгнення вона залишалася єдиним зарубіжним фотографом у Москві, документуючи перші дні Великої Вітчизняної війни. Згодом відважна фотожурналістка супроводжувала американські війська: спочатку в Північній Африці, потім в Італії та Німеччині. Весною 1945 року вона приєдналася до генерала Джорджа Паттона під час його інспекційної поїздки звільненою Німеччиною. Особливо глибоке враження на Бурк-Уайт справило відвідування концтабору Бухенвальд. Пізніше вона зізнавалася: «Фотоапарат став для мене своєрідним захистом. Цей невеликий бар'єр допомагав мені зберігати професійну дистанцію перед неймовірним страхом». Її знімки стали не лише історичними документами, а й емоційним свідченням трагедії війни.

Рятувальна аероладка Королівських ВПС на Близькому Сході, 1942 рік.

У період військових дій вона несла службу на водних теренах нільської дельти, виконуючи найважливіше завдання порятунку льотчиків. Її команда була готова будь-якої миті прийти на допомогу пілотам, чиї літаки зазнавали аварії або були змушені здійснити аварійну посадку на воду.

Гамбург після чотирьох бомбардувальних нальотів союзників у липні 1943 року.

Влітку 1943 року Гамбург пережив одну з найбільш руйнівних повітряних кампаній Другої світової війни. З 25 липня по 3 серпня британські Королівські ВПС та американська авіація провели серію безпрецедентних за масштабом килимових бомбардувань.

Демонстрація моделі танка "Маус" Гітлеру, ставка "Вовче Логове", 14 травня 1943 року.

Ця бойова машина так і не встигла взяти участь у битвах. Коли радянські війська вже просувалися територією Німеччини, німецькі конструктори завершили складання двох дослідних зразків та проводили випробування на полігоні. Усвідомлюючи неминучість поразки, екіпаж отримав наказ знищити танки, щоб вони не стали трофеєм Червоної Армії. Проте радянським фахівцям вдалося буквально зібрати частинами - із фрагментів двох пошкоджених машин вони відновили один екземпляр. Сьогодні цей унікальний танк займає почесне місце у колекції легендарного музею бронетанкової техніки у Кубинці, ставши матеріальним свідченням останніх днів нацистської військової машини.

Американські літаки пролітають біля вітрильника "Joseph Conrad", спущеного на воду в 1880 році. Фото 1942 року.

Німецький солдат підпалює будівлі у Варшаві під час цілеспрямованої руйнації міста.

На цій фотографії один із епізодів методичного знищення польської столиці восени 1944 року. Німецький окупант підпалює варшавські будинки, виконуючи злочинний наказ Генріха Гіммлера. То була не хаотична акція, а спланована каральна операція, що розгорнулася після придушення Варшавського повстання.

Есмінець ВМС США USS Anoka після шторму, Алеутські острови, 1943 рік.

Бульдог охороняє будинок під час бомбардування у Лондоні, жовтень 1940 року.

Мешканка Лондона з дитиною під час випробування протигазів, 1941 рік.

Медсестри лікарні св. Іоанна та Червоного Хреста з пересувного підрозділу на території шпиталю підтримують форму у вільний час, організовуючи футбольні матчі. Друга світова війна, Великобританія, 1 листопада 1939 року.

Сім'я ліліпутів Овіц. Єврейські музиканти з Румунії, які вижили в таборі Освенцім, де над ними проводив експерименти доктор Менгеле, 1940-ті.

Коли в'язні прибували до концтабору, шанс вижити мали лише в одному випадку — якщо вони були фізично здатні до важкої праці. Проте доля сім'ї Овіц склалася інакше. З самого першого моменту їхнього прибуття до Освенцима вони привернули увагу співробітників табору, все тому, що Мікі Овіц, голова сімейства, почав роздавати рекламні листівки своєї циганської музичної трупи прямо на платформі. Ця незвичайна витівка швидко дійшла до доктора Йозефа Менгеле — лікаря, який став символом садизму та бездушності нацистських експериментів над людьми. Його цікавили генетичні аномалії, і сім'я Овіц, в якій були як люди низького зросту, так і звичайної статури, видалася йому ідеальним об'єктом для вивчення. Менгеле відібрав їх окремо від решти ув'язнених та звільнив від примусових робіт. Інтерес Менгеле згодом переріс у справжню одержимість. До родини Овіц він додав ще одну — Шломовиць, чиї батьки та шестеро дітей заявили, що припадають їм родичами (насправді це було брехнею, але Овіці їх не видали). Разом усіх їх перевели у спеціальний блок, який можна назвати «людським віварієм» — зону спостережень та експериментів під керівництвом Менгеля. Для своїх «досліджень» лікар створив умови, які за мірками табору здавалися майже комфортними: у карликів була відносно хороша їжа, краще за санітарні норми, їм дозволялося залишити свій одяг і навіть не голити голови. Вищі члени сім'ї змушували носити карликів на процедури, немов вони були частиною дивного наукового уявлення. Але ці «привілеї» не приховували справжньої жорстокості того, що відбувається. Вівці зазнавали нелюдських експериментів. У них брали величезну кількість крові, виривали зуби та волосся, вводили невідомі бактерії, обпалювали хімічними речовинами, капали у вічі розчини, що викликали тимчасову сліпоту, лили гарячу та холодну воду у вуха. Гінекологи проводили болісне обстеження жінок, вводячи в матку рідини, що обпалюють. Особливо жорстоко дісталося маленькому Шимшону Овіцу, народженому передчасно та єдиний у сім'ї, у якого обидва батьки мали нормальне зростання. З його пальців та вен за вухами брали кров знову і знову. Вівці були свідками вбивства двох нових карликів, тіла яких потім варили, щоб виставити їхні кістки у «музеї» Менгелі. Одного разу Менгеле наказав всій родині роздягнутися догола і вивести на сцену перед аудиторією, де він розповідав про свої досліди. Іншим разом він навіть зняв фільм за їхньою участю — як розвагу для Адольфа Гітлера. Сім'я співала німецькі пісні, жартувала та грала на музичних інструментах — все за наказом Менгеле, який називав їх іменами семи гномів із відомого мультфільму Disney. За спогадами Перли Овіц, саме так він звертався до них як до персонажів казки, а не до живих людей. Коли Менгеле було переведено до іншого табору, почало покласти край його експериментам. В'язнів почали масово відправляти до інших таборів або знищувати. Вівці розуміли — їхня черга теж може настати. Але 27 січня 1945 року прийшли частини Червоної Армії, і Освенцим було звільнено. Сім'я Овіц стала єдиною, кому вдалося повністю вижити, без втрат. Після звільнення вони деякий час перебували у радянському таборі для біженців, але незабаром були відпущені. Найприкріше те, що Менгеле емігрував після війни до Аргентини, де помер своєю смертю.

Пожежа на американському танкері «Міссісінєва» після атаки японських людиноторпед, 1944 рік.

Одна торпеда, що потрапила, стала фатальною для корабля — її виявилося більш ніж достатньо. В результаті загинули 64 члени екіпажу і один японець, який, за деякими даними, брав участь у наведенні торпеди. Судно, що перевозило авіаційне, дизельне та інші види палива, миттєво спалахнуло, перетворившись на гігантський вогняний стовп заввишки близько 30 метрів. Через 15-20 хвилин після влучення воно повністю пішло під воду. Знайти корабель, що затонув, вдалося лише у квітні 2001 року. За повідомленнями очевидців та дослідників, того року протягом двох літніх місяців з його корпусу витекло близько 24 000 галонів палива. Це створило серйозну загрозу місцевій екосистемі: постраждали коралові рифи, житла безлічі видів риб, а також місця, де морські черепахи відкладають свої яйця. Забруднення торкнулося і прибережних лагун, ставши екологічною катастрофою регіонального масштабу.

Гірський єгер вермахту на пристані в норвезькому Фіннайдфіорд (Finneidfjord), 1940 рік.

Фотографія: Карл Березень

Французькі корсиканські партизани оглядають покинуте німецьке спорядження та зброю. Верхня Корсика, Франція, 1943 рік.

Газети з оголошенням про війну із Німеччиною. Лондон, Англія, вересень 1939 року.

Американський солдат розмовляє з молодою німкенею у повоєнному Берліні, 1945 рік.

Фотограф: Маргарет Бурк-Уайт