Уоррени — підземні кролячі міста Середньовіччя (11 фото)

У середньовічній Англії кроликів вирощували незвичайним способом - не в клітинах, а в спеціальних земляних лабіринтах, відомих як уоррени або подушкоподібні пагорби.





Ці штучні насипи приховували всередині розгалужену систему нір із гарною вентиляцією, де тварини могли спокійно розмножуватися та вирощувати потомство.



Конструкції нагадували гігантські подушки овальної форми, інколи ж з'єднувалися між собою підземними ходами, облицьованими каменем. Щоб запобігти втечі звірків, територію оточували водою або глибоким ровом, а від хижаків захищали високим парканом.





Поруч із кролячими угіддями часто зводили сторожову вежу та будиночок для уорренера — людину, яка стежила за господарством.

Цінний ресурс



Тетфорд Уоррен Лодж, Норфолк

Якщо сьогодні кроликів сприймають скоріше як шкідників, то в середні віки вони вважалися справжнім багатством. Їхнє ніжне м'ясо подавали до столу знаті, а шкурки використовували як заміну дорогому гірському хутрі.



Лов кроликів, французький рукопис 15-го століття

Спочатку дикі кролики мешкали лише у південно-західній частині Європи – на території сучасних Іспанії, Португалії та Франції. У Британію їх завезли римляни після завоювання островів 43 року нашої ери. Однак широкого поширення ці тварини набули лише в XI столітті, і багато істориків пов'язують це з норманським завоюванням.



Англійський клімат спочатку був дуже суворий для південних звірів, тому їх розведення вимагало особливого підходу. Протягом п'яти століть саме уоррени залишалися головним джерелом кролячого м'яса та хутра. Коли в XIV столітті Європу вразив Великий голод, ці ферми допомогли багатьом пережити неврожайні роки.



Тільки до XVIII століття, коли кролики масово розплодилися в дикій природі, вони перейшли в розряд простої їжі та втратили колишню цінність.

Спадщина минулого



Малюнок сторожки Тетфорда Уоррена

Зараз технологію створення подушковидних пагорбів давно забуто, а більшість таких споруд зруйнувалася від часу. Проте сотні стародавніх уорренів досі можна зустріти у різних куточках Великобританії, особливо у посушливих регіонах із неродючими ґрунтами — наприклад, у Брекленді та Дартмурі.



Деякі з цих об'єктів сьогодні знаходяться під охороною організації «Англійська спадщина», нагадуючи про незвичайний сільськогосподарський промисл далекої епохи.



Уорренери, ймовірно, в Барнхемі, графство Саффолк, на початку 20 століття



Реконструкція середньовічних "подушечних курганів" на території Радхолма або оленячого парку Ліграм у лісі Боуленд, Ланкашир, близько 1500 року