Канінхенфельд – територія вільних кроликів (9 фото)

Ці латунні кролики – зворушливе посвята тим вухатим, що колись привільно почували себе на нейтральній території навколо Берлінської стіни.





Коли столиця Німеччини була поділена на Східний і Західний Берлін, і місто було відокремлене сумно відомою Берлінською стіною, між двома районами сформувалася значна нейтральна зона. Якщо люди не могли вільно пройти з однієї частини міста в іншу, то вільним диким кроликам ніхто не міг заборонити тинятися там, де їм хотілося.



Міські кролики могли робити підкоп, скільки завгодно раз перетинати кордон і гратися то по один, то по інший бік, зариватися під стіну, стрибати і бігати скільки завгодно по обидва боки кордону. До обов'язків охорони входив лише контроль за незаконним перетином кордону людьми.





Але можливість кроликів перебігати кордон туди-сюди закінчилася, коли 1989 року стіну знесли. Вухасті створення позбулися звичного довкілля. Але на цьому їхня історія не закінчилася. Жителі не стали заважати кролячому воїнству, коли воно перебралося до міських парків і заселило зелені зони, де їхнє потомство мешкає і донині.



На знак поваги до вільних вухастик, що жили на нейтральній смузі, 1999 року художниця Карла Заксе встановила 120 силуетів кроликів у натуральну величину у вигляді інкрустації підлоги на території колишнього КПП на вул. Шосештрассе (Chausseestraße) у берлінському районі Веддінг (Wedding). Поруч із тим місцем, де вони колись так вільно тинялися, як символ незалежності від неприйнятних вимог політичної дидактики. На жаль, за минулі з того часу десятиліття багато хто з латуних кроликів був похований під новими шарами асфальту. Невідомо, скільки їх залишилося, але деяких із них можна побачити вздовж вулиці та в наші дні.



2009 року вийшов документальний фільм «Кролик по-берлінськи» режисера Бартоша Конопкі, який розповів історію Берлінської стіни з позиції групи диких кроликів, які населяли нейтральну зону.









Кадр із фільму «Кролик по-берлінськи»