Напівгусеничний всюдихід "Kettenkrad HK 101" (5 фото)
Ще будучи дитиною я бачив цей мотоцикл на старих фотографіях воєнних років і ставив собі запитання – а як він взагалі повертає? Адже на багатьох фото було видно, що переднє колесо навіть не стосується землі. 
Згодом я зрозумів принцип його роботи, але можливість детально вивчити машину, заглянути, так би мовити, під капот випала нещодавно.
Спочатку трохи історії. Напівгусеничний мотоцикл SdKfz 2, він же Kettenkrad, він же Kleines Kettenkraftrad SdKfz 2, він же HK-101 сконструював німецький винахідник Хайнріх Ернст Кніпкамп. Втілювати його ідею у металі взялася компанія NSU. Виробництво почалося в червні 1940 року, через рік тракторцикл вступив на службу вермахту.
Спочатку машина замислювалася як легкий транспорт для десанту, диверсантів та розвідників, які працювали здебільшого у гірських районах.
Він проектувався спеціально так, щоб поміщався у вантажний відсік літака Junkers Ju 52, але битви на Криті змусили відмовитися від ідеї десантування цих машин. Більшість Кеттенкрадів, що приземлилися, була пошкоджена настільки, що виявилася неремонтопридатною.
Надалі німці вирішили використовувати мотовсюдихід для мотопіхоти і зв'язківців, буксирування легких знарядь, вагою до 450 кілограм, і доставки вантажів, а також це маловідомий факт, для буксирування літаків на аеродромах. Скрізь, де не потрібно десантування, ця штука працювала справно і зарекомендувала себе з кращого боку.
Отже, перемістимося на місце водія. Як же керувати цією штукою? На перший погляд дуже просто, кожен, хто вмів водити машину в ті часи, легко справлявся з цим завданням.
Кермо мотоциклетного типу керувало не лише переднім колесом, а й гальмівними фрикціонами гусениць. Тобто, разом із поворотом керма, наприклад, вліво, ви одночасно задіяли гальмівні фрикціони лівої гусениці, через що поворот був значно ефективнішим.
Двигун тут від Опеля, півторалітровий із верхнім розташуванням клапанів, потужністю 36 кінських сил. Зчеплення сухе, однодискове, коробка передач механічна триступенева. На щитку приладів є навіть тахометр, дивина на ті часи навіть на автомобілях, не те що мотоциклах.
Екіпаж Кеттенкрада був із трьох людей, водія та двох пасажирів у задній частині, якщо їх не було, то для хорошої прохідності потрібен був баласт у вигляді пари мішків піску.
На завершення один цікавий факт із мемуарів американських військових. Якщо SdKfz 2 капітально заривався в пухкий, вологий ґрунт, то треба було відкрутити переднє колесо і на одних гусеницях він рухався цілком упевнено. Подейкують, американці цей лайфхак перейняли від німців, ті також так робили.
Ось така машина!
