Амбергріс: дуже рідкісний і затребуваний «бурштиновий жир» (6 фото)
Море виносить на берег всілякі дивні речі - від туш загиблих тварин до скам'янілостей та кораблів, що затонули. Але ніщо з його подарунків так не цінне, як амбра - тверда, схожа на смолу речовина зі світло-сірим або жовтим відтінком та приємним ароматом. 
Протягом тисячоліть амбра використовувалася у парфумерії. Стародавні єгиптяни спалювали цю речовину як пахощі. Амбру також використовували для ароматизації їжі та напоїв. За чутками, улюбленою стравою англійського короля Карла II була яєчня з амброю. Амбра також використовується як ароматизатор у турецькій каві, а європейці XVIII століття пили її з гарячим шоколадом. У Середні віки амбру використовували як ліки від головного болю, застуди, епілепсії та інших недуг. 
Незважаючи на широке застосування, багато століть ніхто не знав, звідки береться ця рідкісна воскоподібна речовина, крім того, що її викидає на пляжі. Стародавні китайці вважали, що це слина дракона. Інші вважали, що це послід морських птахів чи якийсь морський грибок. Один англієць з упевненістю стверджував, що це не що інше, як стільники, які бджоли роблять на великих каменях на березі моря. Лише 1724 року бостонський лікар Забдіел Бойлстон нарешті відкрив правду. Амбра - це речовина, що утворюється у травному тракті кашалотів. 
Оскільки кити споживають велику кількість кальмарів і каракатиць з твердими та гострими дзьобами, було висунуто припущення, що кит виділяє захисну жирову субстанцію, яка обволікає тверді та неперетравлювані частини, щоб не пошкодити їх органи. Потім ця речовина виводиться із організму. 
Коли амбра тільки виходить з кишечника, вона блідо-білого кольору, м'яка та жирна, із сильним неприємним запахом. Під впливом сонця та солоної води маса випливає на поверхню океану, де поступово твердне, набуваючи темно-сірого або чорного кольору, кірки та воскоподібної текстури, а також специфічного запаху, одночасно солодкуватого, землистого, морського і тваринного. Чим довше амбра залишається в морі, тим більше вона вбирає морські аромати. 
Замість того, щоб чекати, поки шматок викине на берег, багато колекціонерів шукають китові туші. Зазвичай амбра буває в невеликих шматках вагою від 15 до 50 грамів, але один шматок, знайдений в голландській Ост-Індії, важив близько 635 кг. Амбру досить важко ідентифікувати. Один із тестів - проткнути її гарячою голкою, і з неї повинна витекти рідина, що видає мускусний запах. Саме цей запах полонив парфумерів. Але навіть його важко описати. Це дивний букет із старої деревини, землі, компосту, гною та морських просторів.
Дефіцит амбри та її різну якість призвели до пошуку альтернативи. З 1940-х років хіміки синтезували такі сполуки, як амброкс та цеталокс, які імітують натуральну амбру. У 2012 році дослідники з Університету Британської Колумбії виявили в бальзамічній ялиці ген, який виробляє сполуку, за запахом близьку до амбри. 
Багато великих парфумерних будинків, як і раніше, купують справжню амбру. Але ланцюжок поставок надто ненадійний, щоб великі компанії могли на нього покладатися.
У 2021 році команда з 35 рибалок біля берегів Ємену виловила зразок вагою майже 130 кілограмів, яку вони продали покупцеві з Об'єднаних Арабських Еміратів за 1,5 мільйона доларів і розділили прибуток порівну. Декілька членів команди придбали на виручені гроші нові будинки, автомобілі та яхти.
