Що таке "синдром Кесслера" і чому сучасні вчені так його побоюються (2 фото + 2 відео)
Вітаю, людство в спробі полегшити життя остаточно загадило орбіту Землі. 
Почнемо з початку, в 1978 році консультант НАСА Дональд Кесслер ділово описав, що буде, якщо людство активно почне вивчати ближній космос і запустить на орбіту нашої планети занадто багато супутників. Одна справа запустити супутник, а зовсім інша, коли він раптово зламається або просто закінчиться термін експлуатації. За ідеєю, такі невеликі об'єкти повинні самостійно згоряти в земній атмосфері, радуючи землян красивими краєвидами в нічному небі. Але, за підрахунками Дональда, не все так було райдужно.
Він вважав, що рано чи пізно людство запустить той останній супутник, який і спровокує початок космічної катастрофи. За його підрахунками, має спрацювати «принцип доміно». Занадто велика кількість супутників вийде з ладу і стане космічним сміттям, і ось тут і почнеться найцікавіше. 
Сміття в космосі запустить ланцюгову реакцію: один вибух викидає шлейф фрагментів, які в свою чергу врізаються в інші космічні об'єкти, створюючи ще більше сміття. І ось у цій дрейфуючій смітнику інші супутники працювати просто не зможуть, в них постійно врізатимуться шматочки сміття, швидко приводячи їх у непридатність. Це загалом і дуже перебільшено.
Так ось через 47 років цей сценарій вже практично готовий втілитись у життя. Професор університету Арізони Вішну Редді з колегами підрахували скільки за останні 10 років супутників і космічних технологій, які забезпечують наше повсякденне життя, включаючи інструменти GPS, а також деякі широкосмугові, високошвидкісні інтернет-послуги та телевізійні послуги вийшло на орбіту і засумували.
«Кількість об'єктів у космосі, які ми запустили за останні роки, зросла в геометричній прогресії. Настає ситуація, якої ми завжди боялися».
Крім того, що мідним тазом накриються робочі супутники, так ще й дослідження космосу з самої Землі стане практично неможливим через щільний шар сміття, що скупчився на орбіті.
Візуалізація показує об'єкти, що обертаються довкола Землі, діаметр яких перевищує 10 сантиметрів.
У листопаді сміття загрожувало МКС, довелося навіть трохи змінювати траєкторію станції, щоб уникнути зіткнення. Міжнародній космічній станції доводилося здійснювати подібні маневри десятки разів з моменту її першого заселення у листопаді 2000 року, і ризик зіткнень зростає з кожним роком.
Якщо все ж таки це станеться і все там на орбіті переламається, то без втручання людства процес самоочищення закінчиться приблизно років через сто, і можна буде засиратися по новій.
