Чим обернулася програма масової стерилізації в Індії (7 фото)

З 1969 року влада Індії щороку агітує населення обмежувати народжуваність під девізом «Двоє нас — двоє у нас». Кожній сім'ї рекомендується мати трохи більше двох дітей.





На початку 1960-х років на одну дорослу індійську жінку припадало щонайменше шість дітей, сьогодні ж лише у п'яти регіонах Індії народжується більше двох дітей на сім'ю. Починаючи з середини минулого століття основним способом обмеження народжуваності була стерилізація, причому найчастіше примусова. Навіщо взагалі влада зважилася на такий крок і до чого це призвело?



На початку-середині минулого століття кожна жінка намагалася народити якнайбільше дітей, причому як годувальники цінувалися лише хлопчики. Смертність від епідемій, катаклізмів і навіть голоду була високою, пенсійної системи не існувало, а тому народжувати багато вважалося найкращою стратегією: більше шансів, що хтось із дітей зможе прогодувати літніх батьків. Лише держава бачила зовсім інше: чисельність населення зростає, а багатодітна сім'я в Індії — це зазвичай вкрай бідна сім'я.





Розмови про те, що непогано використовувати контрацепцію, велися в «верхах» ще до отримання країною незалежності. Однак Махатма Ганді був проти використання презервативів: це нібито шкідливо, а тому просто потрібно боротися з пожадливістю, вдосконалюючи себе.

За планування сім'ї виступав індійський лікар Рагхунатх Карве, пропонуючи не мучити людей, змушуючи їх відмовитися від природних бажань, а використати прогресивну західну контрацепцію. Південноіндійський реформатор Періяр загалом вважав, що методики Ганді — це насильство над жінками, які самі можуть обирати, чи треба їм народжувати.

Після здобуття незалежності в Індії до влади прийшли політики, які мають західну освіту та не вірять у гандіївське «самовдосконалення». З 1951 року в Індії було запроваджено програму з планування сім'ї. Вона включала пропаганду, а також фінансовані державою і надаються на добровільній основі медпослуги типу жіночої стерилізації та вазектомії для чоловіків.



Масова жіноча стерилізація в Індії призвела до багатьох смертей

Уряд думав, що якщо народжуваність буде низькою, то країна стане багатою, як на Заході. Тільки ось в Індії така логіка не спрацювала: індійці продовжували розмножуватися, сподіваючись, що хоча б одна дитина зможе здобути освіту і вийти в люди. Незабаром виявилося, що фінансів на грандіозний проект не вистачає, а західні держави допомагають мало, адже мають свої проблеми навалом.

1968 року професор-ентомолог Пол Ерліх з університету Стенфорда написав книгу про те, що населення світу блискавично росте, а отже, їжі на всіх не вистачить. Він переконував громадськість, що 65 мільйонів американців та вся Великобританія ризикують просто померти від голоду.

За розрахунками Ерліха, вже в 1951 році в одній лише Індії проживав 361 мільйон осіб, який щороку виробляв щонайменше 500 тисяч дітей. До 1965 Індія була на межі голоду і просила допомоги. Однак президент США Ліндон Джонсон погодився надати допомогу, але лише у випадку, якщо індійський уряд вдасться до найжорсткіших заходів для зменшення народжуваності. Безумовна допомога також була: від фонду Рокфеллера, ООН, Світового банку та інших організацій, але її не вистачало.



Слон, прикрашений агітаційним плакатом із закликом народжувати максимум двоє-троє дітей, 1969 рік

Пропаганда на кшталт «менше дітей — більше їжі кожному» на темному народі не спрацювала. Тоді влада індійських штатів почала створювати «табори стерилізації», де влаштовувалися свята з народними гуляннями та роздачею продуктів. Там, у польових умовах, здійснювали вазектомію. 1971 року стерилізували понад мільйон чоловіків, до 1973 року

- До трьох мільйонів. Тим, хто добровільно погодився на операцію, давали гроші і цінні подарунки типу магнітофонів і предметів побуту.

Але цього було мало. До 1975 року, після посухи, стартувала інфляція та ціни на їжу різко злетіли. Націоналісти та опозиціонери ополчилися проти Індіри Ганді, а її син Санджай, тим часом, отримав замовлення вжити екстрених заходів проти високої народжуваності. Сьогодні ці заходи сприймаються як «боротьба із власним народом». Поліція захоплювала села, вивозила людей цілими автобусами та вантажівками, відправляючи вже на примусову стерилізацію. У наступні два роки було стерилізовано понад 6,2 мільйона чоловіків, у тому числі дітей, які ще не мають.

У 1977 році Індіра Ганді зазнала поразки на виборах: народ, який представляє переважно чоловіки, обурювався на тему стерилізації. Щоб повернути собі владу, Індіра перенесла фокус уваги у сфері планування сім'ї на менш політично активну частину населення жінок.

Жіноча стерилізація, що передбачає перев'язування маткових труб, також виконувалася часом в умовах антисанітарії та без знеболювання. Скільки жінок пройшли через операцію, точно не відомо, але смертність внаслідок такої порожнинної операції була високою. У планах було піддати стерилізації щонайменше 30 мільйонів жінок і встановити маткову спіраль більш ніж 25 мільйонам до 1990 року. Тих, хто погодився, добровільно нагороджували невеликою сумою грошей.



У 2013-2014 роках в Індії проведено 4,6 мільйона операцій зі стерилізації осіб обох статей. Деякі — зі смертельними наслідками

Що зрештою і до чого все це призвело? На сьогоднішній день в Індії мешкає понад 1,46 мільярда людей, а це означає, що кампанія Ганді закінчилася провалом. При цьому стерилізація в Індії залишилася основним методом контрацепції. При цьому в щорічних зверненнях до громадян прем'єр Нарендра Моді часто згадує, що скорочення народжуваності — справа кожного з громадян, що громадяни, які планують свою сім'ю, висловлюють патріотизм і любов до батьківщини. Міжнародні ж експерти вважають, що жителі Індії досягнуть рівня освіти, достатнього для свідомого демографічного переходу лише до 2060-х років.