Справжня дружба з пеленок

Мило, але як важко їх втрачати.
Був у мене німець, пішов у мене на руках, перший і єдиний раз у житті вилетів у запій. Більше собак не заводжу.
Та й дитині років через 5, максимум 10 років як важко буде пояснити куди друг пропав.
У моменті дуже здорово, більшого друга у дитини не буде, друга люблячого, готового за нього померти.

Все норм. Діти повинні бути брудостійкі ))

Добре це, рости із собакою. Я ріс. Величезний пес - дворняга Тузік. Найрозумніший пес. я ходити вчився, тримаючись за його шерсть. Після його відходу було сумно. Після нього були інші собаки, кішки спали в ногах і в обличчя, псини раділи та вітали, коли виходив у двір. Вони для нас – частина життя, ми для них – все життя.