В'язниця Бодмін, готель та відьміни галки (15 фото)

Ця старовинна в'язниця в наш час цікава туристична пам'ятка. Але її темне криваве минуле приємним не назвати.





В'язниця була спроектована сером Джоном Коллом у 1779 році та отримала назву на честь міста Бодмін. Вона була побудована з використанням праці французьких військовополонених та використовувалася протягом 150 років. Незважаючи на безславне походження, будинок насправді був досить новаторським рішенням для свого часу. Це була перша британська в'язниця, де ув'язнені утримувалися в окремих камерах.



Портрет маслом сера Джона Колла 1779 з в'язниці Бодмін на задньому плані

Населення в'язниці змінювалося з роками, що часто відбивало зміни в англійському суспільстві. Протягом багатьох років вона використовувалася як в'язниця для боржників, але в 1869 тюремне ув'язнення за борги було скасовано. Однак причина цього була не такою благородною, як здавалося б на перший погляд: в основному це було заборонено, щоб звільнити місце для ув'язнених військово-морського флоту.





У результаті військово-морська в'язниця зайняла ціле крило, і так тривало доти, доки воно не було закрите у 1922 році. Сама в'язниця закрилася лише через кілька років, у 1927 році.

Відьми галки



Як і належить подібному місцю з похмурим минулим, воно пов'язане з безліччю містичних історій. Найвідоміша – історія про відьму Роуз Райт та її проклятих птахів.



Роуз Райт народилася в Лаксуляні - невеликому селі на краю Бодмінського болота на початку 1811 року і була відома у місцевій громаді як відьма. Протягом багатьох років її боялися та поважали у селі. Жінка готувала трав'яні збори та зілля для людей, щоб допомогти їм із їхніми недугами. Якось сталася посуха, і жителі села звинуватили Роуз, відплативши їй за добро злом.



Жінка жила неподалік лісу, де й збирала трави для своїх зілля. Їй стало самотньо, її ігнорували сільські мешканці, яких вона колись вважала за друзів. І з часом вона знайшла віддушину в лісових мешканцях: вони хоча б не зрадять. Серед них були галки – розумні птахи, які співчували людям. Вони люблять блискучі речі, як і їхні родички сороки. Однак, на відміну від сорок, галки швидкі та спритні, а їх скромніший розмір дозволяє їм проникати у найвужчі місця та влаштовувати розгроми.



Роуз дізналася про це зовсім випадково: один із її пернатих друзів приніс їй у подарунок кілька шилінгів, викрадених у когось із мешканців села. Це наштовхнуло Роуз на думку: вона може використати пернатих, щоб ті крали для неї гроші та речі, адже травниця була у розпачі і не хотіла голодувати. Жінка витратила деякий час на навчання своїх вихованців. Ті швидко навчилися, і незабаром вона зібрала невелику купу коштовностей та монет. Зрозуміло, що це не залишилося непоміченим жителями села Лаксулян. Вони вимагали від місцевих дворян та представників закону розібратися з лісовою відьмою.



За розповідями, Роуз було заарештовано і ув'язнено після винесення вироку 19 листопада 1846 року. Їй було 36 років. Після прибуття Роуз очікувано захворіла через недоїдання та дизентерію, викликану її поганим харчуванням. Разом із нею до в'язниці прилетіли й галки. Пернаті виявилися тими ще бешкетниками: вони дошкуляли охоронців та інших в'язнів, шуміли ночами і завдавали маси незручностей. Вони намагалися вкрасти ключі від камер у охоронців, але їм це не вдалося. Роуз померла у своїй сирій та брудній камері 13 січня 1847 року, через 2 місяці після ув'язнення, ослаблена та змучена своєю давньою хворобою.



Галки не пішли після її смерті. Вважається, що Роуз наклала прокляття на в'язницю та місто Бодмін: «Якщо в Бодміні народиться остання галка, то духи засуджених повстануть і принесуть нещастя та хаос усім, хто живе тут».



Колись похмуре і похмуре місце, в'язниця занепала. І зараз кілька секцій лежать у руїнах. Але й у такому занепадному стані вона стала туристичною пам'яткою: відвідувачі із задоволенням оглядають руїни та з не меншим задоволенням розпивають спиртне у колись шумному тюремному дворі, де обладнано бар.



У травні 2021 року в'язниця була знову відкрита як розкішний готель із 70 номерами на місці колишніх камер ув'язнених, а оригінальні автентичні риси у ньому поєднуються із сучасним дизайном.