Мері Бейтман та її кури-провидиці, здатні передбачити апокаліпсис (10 фото)

Здавалося б, звичайні кури. Повинні нести яйця, кудахтати, виводити курчат і після досягнення певного віку вирушати в бульйон. Але ці пташки виявилися не такими простими.





Втім, не обійшлося без втручання їхньої хитромудрої господині.



Існує безліч прикладів людей, які стверджували, ніби мають магічні сили або дивні здібності.

Йоркширська відьма, Мері Бейтман, була однією з таких людей. Її історія обману, вбивств та дуже чарівних яєць відбулася у 1800-х роках в англійському Лідсі, Західний Йоркшир.

Мері Бейтман





Більшість подробиць про життя Бейтман взято з одного джерела - книги «Незвичайне життя і характер Мері Бейтман», опублікованої відразу після її суду та смерті. Книга вважається достовірною. Але треба розуміти, що вона була написана для того, щоби заробити грошей після гучної справи.

Мері народилася в Асенбі, Йоркшир, 1768 року. Батько дівчинки був фермером, а мати — домогосподаркою. Її юність пройшла без особливих подій, але Мері була тямущою дівчинкою.

Вона навчилася читати і писати в юному віці (що було не характерним для дочки фермера в той час). З 13 років працювала служницею.

На цій роботі вона витримала до 20 років. Потім вирішила змінити обстановку і переїхала до Йорка, де стала кравчиною. Саме в Йорку вона показала себе у всій красі.

Її спіймали на місці злочину під час крадіжки зі зломом, і дівчина була змушена бігти в Лідс. Зважаючи на все, крадіжка не була її несподіваним захопленням: у біографії Бейтман говориться, що вона «виявляла, можливо, патологічну потребу в крадіжці. Крім того, вона була не надто обачна у своїх пограбуваннях».

Опинившись у Лідсі, вона знову почала шити. У той же час вона почала працювати ворожкою і, як і деякі сучасні блогери, мудрою жінкою. Ймовірно, її передбачення були не дуже правдивими, а ліки, які вона давала, швидше викликали, ніж лікували хвороби.



У 1792 році вона вийшла заміж за Джона Бейтмана, колісного майстра. Цей шлюб не виправив Бейтман. Протягом наступних кількох років вона скоїла кілька пограбувань. Очевидно, її злодійські навички анітрохи не покращали. Злодійку кілька разів ловили, і вона була змушена підкуповувати своїх жертв, щоб уникнути судових позовів.

Коли 1796 року її чоловік пішов до армії, вона виїхала з Лідса. Проте вже через рік повернулася з усвідомленням, що була поганою злодійкою, але пристойною шахрайкою.

За чутками, вона бродила вулицями Лідса після страшної пожежі, випрошуючи гроші та товари для тих, хто втратив усе у вогні. Зрозуміло, всі пожертвування вона привласнювала. Також повідомлялося, що на цей час вона використала свою репутацію «мудрої жінки» для проведення абортів на вулицях.

Бейтман та її курка-провісниця



В 1806 Бейтман приєдналася до послідовників пророчиці Джоанни Сауткотт, місцевої жительки, яка стверджувала, що вона є святою провидицею.

У цей час вона провела свою найуспішнішу (і найприбутковішу) аферу. Бейтман стверджувала, що одна з її курей почала нести яйця з написом «Христос прийде».

Це послання було сприйнято суспільством як повідомлення про настання останніх часів – апокаліпсису. Незабаром до скромної хатини Бейтман почали стікатися юрби, щоб подивитися на священні яйця. Кожен платив пенні, щоб побачити диво.

Люди були доведені до несамовитості, впевнені, що апокаліпсис нарешті настане. Бейтман використовувала цей релігійний запал, щоб збільшити свій прибуток. Вона почала продавати клаптики паперу з печатками, що гарантують попадання до раю.

Звичайно, все це було обманом. З'ясувалося, що Бейтман писала на яйцях за допомогою їдкого чорнила, зробленого з концентрованого оцту. Вона писала на яйцях, а потім «вставляла» їх у бідну курку. На жаль, думки пернатої бідолахи ніхто не питав.

Коли афера була розкрита, Бейтман швидко продала птаха сусідові, досить дурному, щоб повірити їй. Курка, яку на той час прозвали «Пророчою куркою з Лідса», більше ніколи не несла пророчих яєць.

Отруєльниця



На жаль, Бейтман не зупинилася на цьому. Після того, як афера з яйцями була розкрита, їй знадобилося нове джерело доходу або довірлива жертва. Того ж року до неї звернулися Вільям та Ребекка Періго. Ребека страждала від болю в грудях і відчайдушно шукала засіб від них. Бейтман повідомила бідній жінці, що вона проклята.

На щастя, Бейтман знала, як це виправити. Протягом наступного року вона за велику плату надавала подружжю чарівних ліків. Ліками виявився пудинг, підмішаний у отруту.

На жаль, у 1808 році Ребекка померла від хвороби та отруєння. Її чоловік швидко прийшов до тями і в жовтні 1808 року звинуватив лжецілительку в тому, що та отруїла його дружину.

Суд над Мері відбувся у Йорку 1809 року. Процес тривав 11 годин, але присяжним не знадобилося багато часу, щоб визнати жінку винною у шахрайстві та вбивстві Періго. Вироком стала смерть через повішення.



Бейтман спробувала здійснити останню аферу. Під час оголошення вироку вона заявила, що перебуває на 22 тижні вагітності і тому не може бути засуджена до смерті через повішення. Дванадцять заміжніх жінок швидко привели до присяги, щоб допитати і оглянути Бейтман. Природно, ні про яку вагітність не йшлося, це був лише черговий прийом у спробі відтягнути неминуче.

Бейтман була повішена разом із двома чоловіками у понеділок 20 березня 1809 року. Але на цьому історія не закінчилась. Вирішили зробити з неї показовий приклад.



Труп шахрайки був відправлений до Головного лазарету Лідса, де тіло виставили на загальний огляд. З відвідувачів брали 3 пенси за перегляд. Потім упродовж трьох днів її препарував відомий хірург Вільям Хей. Першого дня за перегляд стягувалася плата зі студентів, у другий місцеві джентльмени могли заплатити 5 гіней за перегляд, і, нарешті, на третій день до роботи були допущені жінки.

Після закінчення препарування смужки шкіри Бейтмана обробили. Їх продавали як магічні амулети, здатні відлякувати злих духів. Як остання образа її брехлива мова була забрана і збережена начальником Ріпонської в'язниці як сувенір, а шкіра використовувалася для палітурки двох книг.



Скелет Мері зараз знаходиться в музеї в Лідсі і доступний для огляду

Бейтман жорстоко поплатилася за свої злочини. Це класичний випадок ескалації злочинності, коли вона перейшла від дрібної крадіжки до пограбування, шахрайства та, зрештою, до вбивства. Схоже, що її жадібність була невтомна.

Бейтман є важливим нагадуванням про те, як безпринципні люди можуть наживатися на наївних і тих, хто нічого не підозрює. Хоча сьогодні яєчна афера здається смішною, тоді її пророчі заяви викликали серйозні хвилювання. Однак багатьох історичних прикладів не вчать, і тому мудрожінки (і чоловіки теж), енергопрактики, рунологи, тарологи та виконавці будь-яких бажань по клацанню пальця процвітають і в наші дні. І це парадоксально дивно.

Що стосується найжадібнішої Мері, то іронія в тому, що її шкіра справді стала магічним амулетом і активно продавалася. Але сама мудра жінка про це вже не дізналася.