Колесо знань – революційний механізм Агостіно Рамеллі (12 фото + 1 відео)
Електронна книга стала найбільшим винаходом із часів друкарського верстата Гутенберга. Якщо верстат зробив книжки доступними, то електронна читалка стиснула їх настільки, що ми легко можемо носити з собою тисячі видань. 
Для людини з XVI століття така концепція видалася б фантастичною, проте подібна ідея все ж таки відвідала уми сучасників. Зокрема, розум Агостіно Рамеллі. 
Книжкове колесо з книги Агостіно Рамеллі
Агостіно Рамеллі був італійським військовим інженером. У юності він служив під керівництвом уславленого кондотьєра, маркіза Маріньяно, і отримав підготовку в математиці та військовій інженерії. Рамеллі мав дар вирішення технічних завдань, і в міру зростання його репутації він вирушив до Франції на службу до герцога Анжуйського, майбутнього короля Генріха III. Коли під час облоги Ла-Рошелі Рамеллі успішно спроектував підкоп під бастіон і допоміг прорвати укріплення, він здобув особливе розташування командувача. 
Агостіно Рамеллі
Агостіно Рамеллі створив не так багато машин. Але він мав безліч ідей для вирішення повсякденних проблем, таких як помел зерна, переміщення важких вантажів, риття ровів або оборона міста. У 1588 році він зібрав близько двохсот найкращих проектів і опублікував книгу "Le diverse et artificiose machine del Capitano Agostino Ramelli" - "Різні та вправні машини капітана Агостіно Рамеллі". 
Книга містила 195 гравюр з докладними описами кожного механізму італійською та французькою мовами. Рамеллі присвятив половину праці всіляким способам підйому води, таким як насоси, водяні колеса та колодязі. Серед інших креслень були крани, мости, фонтани, перемички, домкрати, метальні гармати тощо. Одним із найзнаменитіших проектів у книзі стало книжкове колесо. 
Книжкове колесо було спробою Рамеллі вирішити завдання одночасного читання чи зіставлення кількох книг. У ту епоху друковані видання зазвичай були великими і важкими, що унеможливлювало звернення до кількох томів, якщо тільки не розкласти їх на величезному столі і не перегортати сторінки ногою, що, за зауваженням Рамеллі, було дуже незручно для тих, хто «нездоровий і змучений подагрою». 
Книжкове колесо нагадувало колесо огляду з парку розваг, де замість кабінок розташовувалися похилі книжкові пюпітри. Складна система шестерень, відома як планетарна передача, яка до цього застосовувалася лише в астрономічному годиннику, гарантувала, що поверхні для книг зберігали один і той же кут нахилу незалежно від положення колеса. 
Читач, що сидить, використовував ручний або ножний механізм, щоб повертати колесо і підводити до себе потрібний том. Для утримання пюпітров рівні цілком вистачило б і сили тяжіння, як у колесі огляду, проте Рамеллі хотів продемонструвати своє математичне мистецтво, що призвело до надмірно ускладненої конструкції. 
Рамеллі навмисно робив свої проекти складними, щоб показати застосування та важливість математики та геометрії в інженерній справі. У передмові до своєї книги він навіть не намагався приховати цей факт. Він писав: «Про перевагу математики, в якому явлено, наскільки необхідна математика для розуміння всіх вільних мистецтв». 
Рамеллі так і не побудував жодну зі своїх машин, проте його ілюстрації вплинули на розвиток механіки. Єдиним механізмом, який все ж таки був втілений у життя, хай і покоління через, у XVII і XVIII століттях, стало книжкове колесо. Десятки книжкових коліс на основі креслення Рамеллі були споруджені по всій Європі. Як мінімум чотирнадцять із них збереглися до наших днів. 
