Дослідники манускрипта Войнича впевнені, що розгадали його призначення (10 фото)

Манускрипт Войнича ось уже 600 років спантеличує криптографів та істориків. Зашифрований текст, дивні малюнки — чи не магічні це заклинання? А може, щось непотрібне? Дослідники з Університету Маккуорі дійшли іншого висновку: текст містить абсолютно пристойну інформацію. Але на початку 15 століття таке дозволялося читати не всім.





Провідний автор дослідження доктор Кіган Брюер стверджує, що манускрипт містить відомості про секс, контрацепцію та лікування гінекологічних захворювань, тобто є середньовічним довідником з гінекології.

Проте текст цього медичного довідника було зашифровано з метою обмежити доступ до «небезпечної» інформації певному колу читачів, зокрема жінкам. Ось така цензура за ознакою статі.



У манускрипті безліч ілюстрацій із зображенням рослин, тварин чи людей, але є ті, що привернули особливу увагу дослідників. Там ми бачимо оголених жінок, які тримають різні предмети поруч із своїми геніталіями чи прямо вказуючи ними.





За словами дослідників, ці малюнки — явна ознака того, що манускрипт містить інформацію про гінекологію та сексуальне здоров'я.

«Я не можу зрозуміти, як це може бути про щось інше з огляду на те, що тут є рослини (що означає, що це медичний манускрипт) і жінки, які вказують предметами на свої вагіни, — каже Брюер. — Багато коментаторів манускрипту ігнорують останній факт, але він очевидний».

«Жіночі секрети», як називали жіноче здоров'я у XV столітті, були предметом пильного вивчення та письмових праць середньовічних авторів. І хоча багато медичних робіт, присвячених гінекології та акушерству, збереглися до наших днів, багато з них також піддавалися жорсткій цензурі.

«Патріархальна культура пізньосередньовічної Європи включала багатогранний чоловічий страх перед жіночим тілом і його природними процесами, і це було тісно переплетено з медичною культурою», — пояснює Брюер.



Один із лікарів XV століття, Йоган Хартліб, навіть рекомендував лікарям використовувати «таємний лист», щоб приховати інформацію, яка може призвести до контрацепції чи аборту. Він побоювався, що грамотні жінки, яких поступово ставало дедалі більше, зможуть прочитати його праці та використати їх для дошлюбного сексу.

У закодованих текстах інших манускриптів, які сьогодні вдалося розшифрувати, виявилися різні рецепти і формули гінекологічного призначення.

Якщо поставитися до манускрипта Войнича як до зашифрованого гінекологічного довідника, можна почати розуміти сенс деяких його химерних ілюстрацій.



Діаграма «Розетки»

Найбільша і найскладніша ілюстрація, відома як «Розетки», може насправді являти собою загальне розуміння сексу та контрацепції в пізньому середньовіччі. Тоді лікарі вважали, що матка складається із семи камер, а піхва має два отвори — внутрішній та зовнішній. Схоже, що дев'ять кіл на ілюстрації — це саме вони.

"Вісім зовнішніх кіл мають гладкі краї, оскільки представляють внутрішню анатомію, а центральне коло має фігурний край, оскільки представляє зовнішню анатомію", - каже Брюер.



Якщо дотримуватися цієї логіки, сенс знаходять і інші дивні деталі. Наприклад, у лівому верхньому колі п'ять ліній, що йдуть до центру, можуть представляти п'ять вен, які, як вважалося в середні віки, є в піхві незайманих.

А шипи у правому верхньому та нижньому колах – це «роги», які, як вважалося, знаходилися на матці.



«Замки та міські стіни можуть являти собою гру слів з німецьким терміном schloss, який мав такі значення, як "замок", "замок", "жіночі геніталії" та "жіночий таз"», - додає Брюер.



А два сонця у лівому верхньому і правому нижньому кутку, ймовірно, відбивають віру Аристотеля в те, що сонце забезпечує природне тепло для ембріона під час його раннього розвитку.

Що ще дивніше, середньовічні лікарі вірили, що жінки отримують сексуальне задоволення від «руху двох сперматозоїдів у матці». Доктор Брюер та його співавтор припускають, що лінії та візерунки, що покривають розетки, являють собою цей рух.



Хоча дослідники визнають, що багато інших ілюстрацій манускрипту потребують додаткового пояснення, це не перший випадок, коли вченими пропонується інтерпретація, пов'язана із сексуальним здоров'ям.

У 2017 році Ніколас Гіббс, експерт із середньовічних медичних манускриптів, вже висловлював припущення, що текст манускрипта Войнича є посібником зі здоров'я та лікування гінекологічних захворювань для «заможної» дами.

Він дійшов такого висновку після того, як виявив, що текст написаний латинськими лігатурами, які описують лікарські засоби із стандартних медичних довідників. Латинські лігатури були розроблені як короткі скорочення та використовувалися з грецьких та римських часів.

Наприклад, звичайний амперсанд (&) утворився з лігатури, коли з'єднуються латинські літери e та t (пишається "et", що означає "і").

Гіббс виявив, що кожен символ у манускрипті Войнича є скороченим словом, а не буквою. А ще — що в інших середньовічних медичних документах та в манускрипті Войнича зустрічаються одні й ті самі «домінуючі слова», тобто багато скорочень було запозичено з інших медичних трактатів.



Зображення оголених жінок і цілющих рослин навели його на думку, що в тексті йдеться про ароматерапію, яку практикували грецький цілитель Гіппократ та римський натураліст Пліній Старший. На думку Гіббса, ілюстрації рослинних ліків, таблиць Зодіаку та інструкцій з прийому термальних ванн вказують на те, що той, хто писав документ, добре знався на середньовічній медицині.

Купання практикувалося греками та римлянами протягом усього Середньовіччя як оздоровлення та лікування. Для лікування гінекологічних та інших жіночих захворювань часто використовувалося «прийняття води» або у вигляді ванни, або всередину. Гіббс звернув увагу на циліндричні печі - середньовічні кухонні плити з перевернутими посудинами для кип'ятіння, які використовувалися для приготування настоїв. Це зображення співпадало із зображенням печі в посібнику, написаному хірургом і ботаніком Ієроніусом Бруншвігком (1450-1512).

***

Незважаючи на те, що манускрипт привертав увагу дослідників протягом сотень років, його походження, як і раніше, оповите таємницею.

Вуглецеве датування дає 95-відсоткову ймовірність того, що тварини, чиї шкіри використовувалися для виготовлення сторінок, померли між 1404 і 1438 роками. Однак перший відомий власник тексту, сподвижник імператора Священної Римської імперії Рудольфа II, народився лише через 100 років, у 1552 році. Це ускладнює визначення того, для кого і навіщо було написано манускрипт, але доктор Брюер припускає, що, швидше за все, він був зроблений для представника аристократичної сім'ї, яка проживає десь у районі європейських Альп.

Експерти вважають, що це робота п'яти різних переписувачів. У 2019 році доктор Джерард Чешир із Брістольського університету заявив, що переклав частини тексту, відстеживши його зв'язок із стародавньою «протороманською» мовою. У результаті університет відмовився підтримати Чешира після того, як його робота зазнала серйозної критики з боку інших вчених.

Враховуючи незліченні невдачі, деякі дослідники навіть припустили, що манускрипт може бути нісенітницею або ретельно продуманим розіграшем. Однак доктор Брюер залишається оптимістом, вважаючи, що цей текст колись буде перекладено.