Як знімали фільм "У джазі тільки дівчата": кадри зі зйомок та 22 цікаві факти про фільм (23 фото)

Безумовно, фільм "У джазі тільки дівчата", що вийшов у 1959 році, можна назвати фільмом на всі часи та однією з найкультовіших світових комедій.





1. Насправді фільм "У джазі лише дівчата" не є оригінальним. Це ремейк французького фільму "Фанфари кохання" (1935). А в 1951 році німці зняли ремейк на фільм "Фанфари кохання" під тією самою назвою.



"Фанфари кохання" (Оригнінал, 1935, Франція)

Але найцікавіше, що майбутній режисер фільму "У джазі тільки дівчата" Біллі Валдер навіть не бачив оригінального французького фільму, а лише його німецький ремейк 1951 року. І за його визнанням, сам фільм йому не сподобалася, але дуже сподобалася його ідея, тому він вирішив зняти свою версію цього фільму саме на німецький ремейк. Тож виходить, що "У джазі тільки дівчата" - це ремейк.





"Фанфари кохання" (Ремейк, 1951, ФРН)

Хоча варто відзначити, що історії втечі головних героїв від мафії не було в оригінальному фільмі, як і в німецькому ремейку.

2. Насправді фільм називається "Some like it hot", що перекладається як "Дехто любить гарячіший". Цю назву запропонував сценарист фільму Ізі Даймонд, який вважав, що тут можна використовувати двозначність.

По-перше, словом "hot" (гарячий) можна позначити сексуальний підтекст фільму;

По-друге, слово "hot" можна використовувати як позначення зміни клімату, так як головні герої переносяться з холодного Чикаго в жарку Флориду.

3. Наприкінці 50-х вже знімали кольорові фільми, та й у контракті Мерилін Монро були прописані зйомки виключно в кольорових фільмах. Але чому ж тоді фільм вийшов чорно-білим, а чи не кольоровим?



Біллі Вайлдер - режисер

По-перше, виробництво та прокат кольорових фільмів обійшлися б дорожче;

По-друге, режисер Біллі Ваїлдер хотів, щоб глядачі перейнялися тією самою атмосферою гангстерських часів, адже події картини відбуваються у 1926 році;

По-третє, під час пробних зйомок на кольорову плівку з'ясувалося, що грим на головних героях виглядає просто жахливо, і в такому варіанті просто неможливо було б прийняти за дівчат.



У результаті було вирішено знімати фільм саме у чорно-білому варіанті. Та й із контрактом Мерилін Монро жодних проблем не виникло.

4. Перш ніж взяти на роль "Душечки" Мерілін Монро, режисер Біллі Ваїлдер розглянув кілька відомих актрис, серед яких були Елізабет Тейлор, Одрі Хепберн, Мітці Гейнор та ін.



У результаті ніхто з актрис не підійшов на цю роль з різних причин. Хтось не вмів співати, комусь не дозволяв їхній графік, хтось не підходив на цю роль суто зовні, а хтось просто не сподобався студійним босам.

Але тут Біллі Ваїлдер отримав листа від актриси Мерілін Монро, яка виявила бажання попрацювати з режисером, тим більше, що раніше вони вже працювали разом.



Щоправда, їхня робота над зйомками стрічки "Сверблячка сьомого року" (1955) була дуже напруженою, оскільки відома актриса раз у раз вередувала. Але Біллі Ваїлдер вирішив, що наявність зірки такого рівня в його новому фільмі буде йому тільки на руку, тим більше, що Мерілін підходила на роль Душечки за всіма параметрами.



Але сама Мерилін страшенно засмутилася, коли дізналася, що їй знову доведеться грати блондинку-простушку.

5. Цього разу зйомки фільму стали ще напруженішими, оскільки Мерілін Монро постійно забувала свій текст, що дико дратувало режисера. Навіть не правильна вимова короткої та банальної фрази "It's me, Sugar" пішла аж 47 дублів. Чи розумієте тепер масштаб катастрофи?



Сам Біллі Ваїлдер порівнював роботу з Монро з літаком, на борту якого опинився псих із вибухівкою.

Через це під час зйомок на стінах спеціально розвішували плакати, на яких були написані репліки Мерілін, щоб вонамогла використовувати їх як підказки. У деяких сценах навіть видно, як актриса водить очима під час репліки. Так, вона просто читала текст.



І це лише мала частка того, що витворяла актриса. Вона постійно сперечалася з режисером, вживала алкоголь, запізнювалася на зйомки, приходила на зйомки зі своєю викладачкою з акторської майстерності, щоб та винесла свій вердикт, тощо.

Таку поведінку можна було пояснити тим, що актриса була вагітна, мала проблеми з чоловіком, величезні проблеми зі сном, а також депресія. Все це, природно, позначалося і на знімальному процесі.



6. Режисер хотів взяти на ролі Джо і Джеррі відомих коміків Денні Кея і Боба Хоупа, але потім його плани різко змінилися, оскільки він хотів бачити у своєму фільмі молодших акторів.

Першим під його погляд потрапив актор Тоні Кертіс. Причому він запропонував Кертісу будь-яку роль на вибір. У результаті Тоні дісталася роль Джо (Джозефіни).

А ось на роль Джеррі (Дафни) розглядалися кілька акторів, серед яких був Френк Сінатра. Але той просто проігнорував запрошення.



У підсумку, Уаїлдер запропонував роль Джеррі (Дафни) Джеку Леммону, який сподобався йому у фільмі "Операція "Божевільна вечірка"". Джек негайно погодився на цю роль, і його ні краплі не збентежило, що більшу частину фільму йому доведеться хизуватися в жіночій сукні та з нафарбованими губами.

До речі, актори Джек Леммон і Тоні Кертіс і в житті були нерозлучними друзями. Напевно тому між їхніми персонажами відчувалася така сильна хімія.



7. Першою відзнятою сценою став епізод відправлення поїзда з Чикаго. На жаль, у розпорядженні студії не було підходящих декорацій для вокзалу, тому довелося звертатися за допомогою до студії "Metro Goldwyn Mayer", у якої якраз була чудова вокзальна декорація.

8. Під час зйомок фільму Мерилін Монро переборола зі снодійним, через що її довелося відкачувати, а потім відправити до стаціонару на два тижні. Звісно, через це зйомки довелося заморозити, поки актриса не вийде з лікарні.



9. Після сцени поцілунку Тоні Кертіса і Мерилін Монро, актор сказав, що цілуватися з Монро - це те саме, що цілуватися з Адольфом Гітлером. Після цього фраза настільки розтиражувалася, що навіть пішла в народ. Але сам Кертіс пізніше казав, що це чийсь жарт, і що він такого не казав. Але було вже надто пізно.



10. Спочатку планувалося, що головні герої матимуть звичайні жіночі сукні, придбані в магазині. Але жодна з суконь не підійшла акторам, тому що всі вони сиділи на них просто жахливо. Тоді спеціально для них були пошиті окремі жіночі сукні.

11. Тоні Кертіс не зміг озвучити свого персонажа, оскільки йому не виходило зробити свій голос досить високим. А ось Джек Леммон самостійно озвучив свого героя, у тому числі й у жіночому образі.

12. Після того, як фільм нарешті було знято, Біллі Ваїлдер сказав, що ніколи більше не зв'яжеться з Мерилін Монро. Також він додав, що він занадто старий і багатий, щоб знову дозволити собі відчувати такий стрес.



Тим не менш, він добре відгукувався про Мерилін Монро як про хорошу актрису, але не більше.

14. У Радянський прокат фільм вийшов під назвою "У джазі тільки дівчата", та й то лише 1966 року, тобто через 7 років після виходу картини. На той момент Мерилін Монро вже не було живим, оскільки вона померла в 1962 році.

І, до речі, дана стрічка стала єдиною за участю Мерилін Монро, яку показували в СРСР на великих екранах.



15. Щоб краще вжитися в роль, Джек Леммон вирішив, що вони з Кертісом повинні відвідувати жіночий туалет на студії у своїх образах. Щоправда, з цього нічого не вийшло, бо в туалеті їх усі впізнавали. Проте,

Також акторам найняли хореографа, яка мала навчити їх правильно ходити на підборах. Але після багатьох днів навчання актори так не змогли навчитися це нормально робити. Тому все сош