Синдром FOMO та пов'язані з ним проблеми (7 фото)
Постійно бути в курсі подій у світі загалом та друзів, родичів, колег та знайомих – хіба це погано? Практика показує, що все добре в міру. А прагнення осягнути неосяжне породило нову психологічну залежність – синдром FOMO. 
Термін (fear of missing out, тобто страх щось пропустити) ввів у вжиток Патрік Макгінніс у 2004 році. У нас стан більше відомий як синдром втраченої вигоди або втрачених можливостей. 
Причиною появи подразнюючого стану став прогрес. Точніше, його результати у вигляді соціальних мереж, користувачі яких демонструють успішний успіх з усіма його витікаючими – подорожами, спортом, тусовками, хобі та ін.
Розглядаючи фото чиєїсь насиченої та яскравого життя, будь-яка людина може подумати про те, чому у цього окремо взятого користувача вистачає часу, сил і засобів її вести, а в мене немає. 
Але якщо один спокійно закриє сторінку і займеться своїми справами, то інший поставить питання: чому саме я втрачаю все найцікавіше в цьому житті?
Поступово прагнення бути в курсі подій життя сусідів і колишніх коханих може перерости в бажання бути в курсі всіх подій. І на безневинне запитання: «А ти знаєш?...» про якусь малозначну подію типу стотисячного ролика з котиком у людини виникає тривога, і вона мчить перевіряти новини. 
Власне бажання бути в курсі супроводжувало людину практично з моменту зародження цивілізації. Поради племен і всілякі віча та кола трансформувалися у друковані ЗМІ. А вже з таким явищем, як син чи дочка маминої подруги, у яких все завжди краще, швидше, вище, сильніше, стикався якщо не кожен перший, то другий точно.
Але тригером стали саме соціальні мережі. Багато хто не хоче прийняти той факт, що дійсність у Мережі значно прикрашена. І за хвилинним «щасливим щастям» може ховатися звичайне сіре життя чи багатогодинна підготовка. Але FOMO вже увійшов у життя щільно та ґрунтовно і вирішив залишитися. Різні опитування демонструють наявність тих чи інших ознак у користувачів у кількості від 56 до 75%.
Психологічні та фізичні прояви FOMO 
Людина, яка зіткнулася з синдромом втраченої вигоди, починає морально страждати. Але це ще не все. Можуть з'явитися такі прояви як:
поганий настрій;
низька самооцінка;
почуття власної неповноцінності;
постійне бажання отримати схвалення;
нудьга, туга;
самотність, усвідомлена самоізоляція.
Серед фізичних проявів синдрому найчастіше трапляються напруга м'язів, тремор, пітливість, підвищена частота серцебиття.
Що робити? 
Звісно, боротися. Психологи дають банальну пораду – цифровий детокс. Він працює, але треба взяти себе в руки і змусити обмежити обсяг споживаного контенту.
Треба навчитися прислухатися до своїх справжніх бажань та потреб, а не тим, що насаджують соціальні мережі. Не буде зайвим тренування усвідомленості рішень. Ще можна спробувати себе в новій справі - пройти навчання на курсі, який давно відкладав, захопитися новим хобі, завести домашню тварину. 
І, звичайно, дякувати собі за маленькі досягнення. Шоколадкою, прогулянкою, просто словом. Перестати порівнювати себе з іншими і хвилюватися щодо їх схвалення або несхвалення і заповнити думки власним життям з усіма. Тоді на аналіз чужої не залишиться часу та сил.
А вам доводилося стикатися із синдромом втраченої вигоди?
