Токсичні рифи. У Флориді затопили 2 мільйони шин, що з ними стало через 50 років (6 фото)

У 1970-х роках жителі Флориди (США) зіткнулися з проблемою - завал шин, які просто не було куди подіти. Поки людство не придумало способу переробки використаних речей, їх просто викидали на звалища. І ці звалища розміщувалися не на спеціальних полігонах, а неподалік великих міст, і згодом ставали все більше, і більше.





У Флориді проблему утилізації шин вирішили дуже неабияким чином. Навіщо робити величезні звалища із шин на землі, якщо можна скинути їх у воду? Риби, які звикли жити серед рифів, зможуть влаштуватися там. Тому влада штату прийняла рішення створити штучні рифи, забезпечивши промисловим рибам довкілля.

Вони вже мали досвід створення штучних рифів для розведення промислових риб. Але раніше для цієї мети використовували бетон, і будівництво коштувало чималих грошей. Ідея зробити риф із шин здавалася дуже раціональною, оскільки дозволяла вирішити одразу дві проблеми – утилізувати шини та допомогти рибальському промислу.

Один із авторів проекту, Грегорі Макінтош, надихав владу своєю ідеєю:

«Шини, які забруднюють суходіл і виглядають жахливо, можуть бути дуже корисними! Ми створимо з них рибальський риф!».

Навесні 1974 року влада штату схвалила проект, і співробітники Інженерного корпусу армії США разом з рибалками почали реалізувати задум. Вони розмітили територію та опустили на дно Атлантичного океану 2 мільйони автомобільних шин. Конструкція дістала назву Риф Осборна.



Її площа становила близько 15 гектарів. Риф знаходився приблизно за 2 км від берега на глибині 20 метрів недалеко від східного узбережжя штату Флорида. Щоб шини не розсипалися дном океану, їх надійно з'єднали металевими затискачами та нейлоновими мотузками.

За задумом авторів проекту, коралові рифи повинні були закріпитися на поверхні шин і почати розростатися, створюючи житло для риб. Спочатку все йшло за планом – корали справді почали освоювати нову поверхню. За 25 років близько 10% штучного рифу вже обросло коралами і це був досить добрий показник.





Але потім щось пішло не так. Під впливом солоної морської води металеві стяжки почали розпадатися, і шини стали відокремлюватися одна від одної. Конструкція, що здавалася надійною, розсипалася. І замість того, щоб допомагати водному середовищу, шини почали їй шкодити. Вони знищили і існуючі корали і не дали утворитися новим.

Чому затонули кораблі можуть стати притулком флори та фауни, а з шинами так не вийшло? Шини – надто легкі. Їх зносять припливи та потужні шторми до того, як морська флора та фауна встигають їх обжити та прикріпитися. А розкидані по всьому морському дну шини токсичні.



Шини, що випали з конструкції, розсипалися по дну океану. Підводні течії, морські вітри та шторми розносили їх усе далі і викидали на берег.

Шини засмічили не лише воду, а й довколишні пляжі. І це лише півбіди. Матеріал, з якого вони виготовлені, виділяє близько 120 різних канцерогенів, що шкодять морській флорі та фауні. А вода провокує викид цих небезпечних речовин та розносить їх по всьому океану.



Щоб ситуація не набула масштабів екологічної катастрофи, уряд та колектив ентузіастів. Але дістати їх із дна виявилося набагато складніше та дорожче, ніж скинути туди.



У середньому видалення однієї шини обходилося на початку двохтисячних років у 17 доларів (за сьогоднішніми мірками це понад 30 доларів). У 2007 році військові підняли з дна 73 тисячі шин, і це була найвдаліша спроба за всю кампанію.

Навіть якщо повністю очистити дно океану від шин, що залишилися, природі вже завдано колосальної шкоди. За прогнозами екологів, на відновлення екосистеми та утворення нових коралових рифів знадобиться приблизно 50 років.