За порятунком… до Китаю? (5 фото)

Коли революція 1917 року відбулася, за кордон, а саме до Китаю виїхало близько 200 тис. осіб. Кожен мав свої причини втекти. Але благополуччя нова країна емігрантам не забезпечила.





Жінкам банально, щоб вижити, доводилося торгувати собою. А якщо в жінки напівсвітла записалися не пара десятків, а величезне кількість голодуючих одразу? Це ж повне моральне розкладання! Що робити?



Шанхай у 30-ті роки

Якщо на вільне життя білоемігрантів ще кілька років влада Китаю заплющували очі, то потім президент Сюй Шичан став закручувати гайки та позбавив вихідців із Російської імперії права на екстериторіальність. Особливо важко довелося представницям дворянського стану. Адже ці жінки зовсім не були пристосовані до життя. Навіть причесатися та одягнутися самостійно вони не могли. І щоб якось прогодуватися, їм доводилося займатися проституцією.

Найрозкішніший практичний щасливий квиток для дам був покровитель, який брав на повний зміст. Для китайців у таких відносинах не було нічого дивного: інститут наложниць існував з давнину.

Одна з білоемігранток писала у своєму щоденнику: «Пробач мені, люба мамо, за те, що я так низько впала».



Російські жінки в Харбіні у супроводі китайця

Селянкам, що втекли, загрожувала приблизно те ж майбутнє: або в повії, чи рабині. Тим, кому вдалося вийти заміж за місцевого, ще можна було сподіватися якихось прав. Інші, по суті, представляли безправні та ніким не захищені істоти.

Продажне кохання



Російські жінки на вулиці Пекіна

Але наложниця хоча б задовольняла забаганки одного чоловіка. А зовсім несолодко доводилося тим, кого життя закидало у бордель. «Російські будинки» найчастіше утримували свої ж співвітчизники. Шанхай став рекордсменом за кількістю громадських будинків, перетворившись на осередок гріха та розпусти.



Шанхайський курильний опіум

Кожна восьма шанхайська повія була білою емігранткою. Близько 22% представниць Російської імперії віком від 20 до 45 років заробляли найдавнішим і найдоступнішим способом. Китайські кулі шепотіли виловленим надворі панам: «Хочете російську жінку? Високу, низьку, товсту, маленьку? Смагляву, білу?»

Доля цих жінок виявлялася незавидною: найчастіше вони підсідали на опіум, бо в тверезому розумі жити було неможливо, гинули від венеричних хвороб. Спеціальна структура – ​​Російська національний комітет, який займався питаннями емігрантів, віддав перевагу охреститися від проблеми як ганьбить білих жінок. А новостворене держава – СРСР, що змінила імперію, воліла не втручатися: розбирайтеся самі, якщо втекли. Тим більше, що в нього була маса власних проблем.