Спостерігаючи з екранів своїх моніторів та телевізорів за тим, як російська авіація в Сирії бомбардує гуманітарні конвої та цілі міста, особливо допитливі люди запитують: "А що завадило росіянам бомбити українські міста, зокрема Київ, починаючи з весни 2014-го року?" .
Depo.ua спробував знайти відповідь на це запитання.
Найбільш поширеною версією того, чому Путін не віддав такий наказ, є фактор тиску на нього з боку світової спільноти – мовляв, США та країни Західної Європи не пробачили б такого кроку і наслідки для нього могли б бути більш глобальними, ніж економічні санкції.
Інша версія говорить про те, що Путіну не потрібен був ні Київ, ні Україна в цілому – головною його метою було відволікти країну, яка нарешті скинула кайдани бандитського режиму Януковича і збиралася приєднатися до сім'ї вільних європейських народів, змусивши її замість розвитку думати про рішення штучно. створеної проблеми донбаського сепаратизму.
Але найцікавішою є третя версія, згідно з якою Путіна зупинило наявність в Україні налагодженої до автоматизму та однієї з найпотужніших у Європі систем протиповітряної оборони (ППО). Докладно про цю систему ППО нещодавно написали волонтери із проекту "Повернися живим".
"Неймовірно але факт, ще з 2012 (!) року в країні розгорнуто систему "Віраж". Не заглиблюючись у цифри та технічні викладки - це об'єднана система управління, що включає як системи виявлення, так і пускові установки по всій країні. Наші радари Проглядають територію Росії на 200 км далі кордону і бачать, що там відбувається Системи "дорослого" ракетного ППО розгорнуті по всій країні і стоять на бойовому чергуванні, готові відкрити вогонь. яка дозволяє наводити ракети з-під Києва на літаки, помічені радаром десь біля Сумської області.
Система багато в чому секретна, але ми знаємо що вона є, панове росіяни, напевно, ще краще за нас, смертних, знають що вона працює. Саме тому і тільки тому, зіткнувшись із ймовірністю критичних втрат при перших же спробах авіаударів, ВКС РФ ганяє морем старий авіаносець, бомбардує лікарні в місті Алеппо, але не сунеться в Україну" – пишуть волонтери.
Depo.ua спробував з'ясувати, що це за засекречена і крута система "Віраж" така? Адже, погодьтеся, звучить усе це досить фантастично – тоді як бандитський режим Януковича цілеспрямовано знищував Збройні сили України, система ППО якимось дивним чином не лише вціліла, а й збереглася у стані "одна з найкращих у Європі". І якщо це навіть так, тоді постає цілком логічне питання: де була ця система ППО, коли росіяни перекидали до Криму військовими гелікоптерами своїх "зелених чоловічків" у березні 2014-го?
Як вдалося з'ясувати, насправді не все так радісно та оптимістично у цій галузі, хоча війська ППО справді традиційно серед усіх інших завжди мали найкраще фінансування, берегли їх, наскільки це було можливо.
Так, волонтер Марина Комарова ще в січні цього року писала, що зараз ми маємо морально застарілу систему управління та оповіщення підрозділів.
"Пункти управління ППО бригад, командні пункти (КП) дивізіонів та батарейні командні пункти часто виходять з ладу (їхня радіоелектронна апаратура фізично застаріла, її ремонт не раціональний) і не відповідають сучасним вимогам організації та ведення ППО. А саме: час передачі інформації з вищестоящого КП (чи це вказівка чи управління бойовою роботою) занадто велика.А враховуючи сучасні засоби повітряного нападу РФ, наша бойова машина в таких умовах отримає цілевказ уже після завершення авіаудару противником" - описала Марина сучасний стан українських ППО.
"Тому і була прийнята на озброєння автоматична система оповіщення "Віраж - Планшет". Система "Віраж" заведена на пункт управління ППО бригад і, у кращому випадку, КП дивізіонів. Зенітникам як і раніше проводиться тільки по радіо або дротовому зв'язку, але в цьому випадку переносні радіостанції не покривають відстань керування. зенітного відділення, відділення стрільців-зенітників радіомодемом типу Рута-ДМ_2400 мод А, які передають інформацію на відстань до 5 км (польові випробування проведено) на планшетний комп'ютер, при цьому отримуємо компактне, високомобільне, швидкісне інформаційне робоче місце як стрілка-зенітника, так і командира будь-якої ланки. І все – система ППО розгорнута, налагоджена та працює з ефективністю 100%" – пояснювала Марина Комарова на своїй сторінці у мережі Facebook.
Також вдалося знайти статтю головного редактора журналу Defense Express Сергія Згурца, датовану 2009 роком. У ній пан Згурець пише, що практично всі ЗРК (зенітно-ракетні комплекси), що знаходяться на озброєнні української армії, відпрацювали встановлені терміни до проведення капітального ремонту, а підприємств-розробників, виробників або ремонтних підприємств, які могли б здійснювати ремонт зенітного ракетного озброєння нового парку із замкнутим циклом виробництва, після розпаду Радянського Союзу в Україні не залишилося.
У таких умовах військове керівництво України вирішило, що найоптимальніший шлях для підтримки боєздатності зенітно-ракетного озброєння – це освоїти на вітчизняних потужностях відновлювальний ремонт та модернізацію ЗРК С-300П. Інтегратором цієї діяльності виступало держпідприємство "Укроборонсервіс", яке у кооперації з підприємствами оборонного відомства здатне було за рік відновити боєздатність чотирьох дивізіонів ЗРК С-300, проте на момент написання статті відновило лише три: два для української армії, а третій – на продаж до Казахстану . Причина банальна для тих часів – оборонне відомство не мав грошей на оплату цих робіт.
Також пан Згурець зазначає, що всепогодна мобільна зенітна ракетна система середньої дальності С-300 була створена у 80-х роках для захисту найважливіших адміністративних, промислових та військових об'єктів від засобів повітряного нападу противника, у тому числі – від ударів крилатими ракетами та балістичними оперативно- тактичними ракетами. Комплекс мав рекордно короткий і, на момент написання статті, найкращий час розгортання у своєму класі – 5 хвилин. Також мав перевагу в мобільності та можливості вийти з-під удару "перед самим носом" супротивника і швидко приготуватися до бою на новій позиції. Самохідний комплекс С-300ПС було прийнято на озброєння 1982-го року і було оснащено ракетами типу 5В55Р, що дозволяло знищувати літаки тактичної авіації противника з відривом до 70-75 км.
"Саме ЗРК С-300ПС, сучасні системи в радянській протиповітряній парасольці, переважно надходили на озброєння частин ППО, дислокованих на території України", – зазначає Сергій Згурець.
З огляду на все це можна припустити, що в плані "заліза" Україна справді успадкувала чи не найкращу систему ППО в Європі свого часу і, як мінімум, станом на 2009-й рік не "розбазарила" її. А в плані програмного забезпечення, здатного керувати цим "залізом", відповідаючи вимогам сьогодення, відносно нещодавно була використана автоматична система оповіщення "Віраж". Тому начебто все сходиться.
Однак, знову ж таки, залишається без відповіді питання щодо Криму під час подій навесні 2014-го. Однією з найпоширеніших версій тут є відсутність політичної волі тодішнього керівництва держави. Хоча, як воно було насправді ми, цілком можливо, ніколи не дізнаємося – будь-яка інформація, яка стосується системи ППО, є традиційно засекреченою і просочується у відкритий доступ у дуже мізерних обсягах.
Лукашенко розповів про те, що Путіну не потрібний Донбас
[media=https://www.youtube.com/watch?v=YCtHc3hd_QE]
