Про що мовчить історія: правда, що шокує, про насильство над жінками ГУЛАГу (11 фото)

Радянський період легко назвати не можна: є в історії справді темні сторінки. Ми пережили і голод, і війну, і репресії — такий тоді був час. Чимало написано книг, чимало свідчень. Щось із цього вигадка, а щось — сувора та жорстока правда.

До таборів потрапляли не лише чоловіки — вороги народу, а й жінки: дружини, матері та дочки цих ворогів. По суті, їхня вина полягала лише в тому, що вони були близькими родичами неблагонадійних елементів, а отже, на них чекало трудове перевиховання. Але, крім цього, їм доводилося терпіти біль та приниження.

Система «ламала» своїх громадян — вони мали бути слухняними та мовчазними, а тому труднощі починалися безпосередньо після прибуття у виправно-трудовий табір. Жінок роздягали догола і відправляли в лазню, де ретельно оглядали: оцінювали як товар на предмет співжиття.

Примус жінок до співжиття було звичною справою. Зокрема на Соловках ув'язнені жіночої статі не лише готували наглядачам їжу та чистили чоботи, а й насолоджувалися на першу вимогу. Жінок ділили на три категорії: «рублеві», «напіврублеві» та «копійчанні». Зрозуміло, що здорові та красиві входили до першої категорії та мали особливий попит.

Подейкують, що там-таки, на Соловках, кожен чекіст мав до п'яти наложниць, а деякі організовували цілі гареми. Відомо, що з-поміж в'язнів постійно відбирали кілька десятків жінок, які «обслуговували» солдатів, які охороняли табори. А ті нахабніли настільки, що щоразу вимагали нових наложниць.

Не всі жінки були слухняні, дехто намагався чинити опір. Табірна охорона з ними не церемонилася: під різними приводами їх відправляли до карцеру, позбавляли паяння та теплого одягу. Якщо ці прості методи не давали належних результатів, ув'язнених могли просто вморити голодом або зґвалтувати. Чи не кожна витримувала.

На Соловки потрапила дівчина – полька років сімнадцяти, яка мала нещастя привернути увагу Торопова. У неї вистачило мужності відмовитись від його домагань. Одного дня до жіночого барака увійшли кілька п'яних охоронців на чолі з Тороповим. Він витяг дівчину з ліжка, і кожен, хто увійшов по черзі, її зґвалтував...».

«Ломали» жінок та іншими способами.

Безглузда праця. Арештантки переливали воду з однієї ополонки в іншу або перетягували важкі колоди з місця на місце. Це було складно витримати не лише фізично, а й морально.

Карцер. 400 грамів хліба та два кухлі гарячої води — от і весь денний раціон. Приміщення без вікон не опалюється. Вистачало кількох днів, щоб засуджені «приходили до тями». Зазвичай після карцеру люди потрапляли до лазаретів: рятували не всіх…

Катування холодом. Відомий випадок, коли один із начальників табору у покарання залишив на 30-градусному морозі на льоду понад тридцять ув'язнених, серед яких були й жінки. У результаті їм усім без винятку ампутували обморожені ноги, після чого більшість ув'язнених померла в лазареті.

Катування дітьми.

Це покарання міг вигадати лише психопат. Відомо, що жінки витриваліші, ніж чоловіки, а тому краще переносять важкий побут та знущання. Насильство зазнавали їхніх дітей, причому на очах у матерів. Деяких це шокувало настільки, що вони божеволіли. Варто сказати, що часом не витримували самі наглядачі.

Розстріл. Жінок засуджували до вищої міри покарання так само, як і чоловіків — ворогів народу. Коли треба, командуєш: праворуч, ліворуч. Поки не підведеш до місця, де заготовлено тирсу або пісок. Там їй дуло до потилиці та…».

Про це не заведено говорити, але це було. Тепер же багато хто експлуатує факти у своїх інтересах, вигадує нові міфи, тицяє пальцем у причетних. Ми лише сподіваємося, що система більше не дасть подібних збоїв і люди не страждатимуть від помилок тих, хто керує державною машиною.