Гниючі бараки Архангельська (71 фото + 3 відео)
Старе житло є давньою проблемою багатьох російських міст. Дуже гостро ця проблема стоїть в Архангельську, де у старих дерев'яних барках змушені мешкати мешканці цілих районів. Нещодавно один блогер побував у районі Перших П'ятирічок, місцева назва «Сульфат», та розповів про жахливі умови, які змушені терпіти звичайні люди.
Далі - текст автора.
Дерев'яні бараки будувалися в Архангельську у 30-х роках. Деякі з них були визнані непридатними для проживання ще на початку 1980-х. Ось історія будинку, що його визнавали аварійним кілька разів. За час його існування цей барак ремонтували лише один раз, у 1962 році.
Це вхід до під'їзду. Ні, це не наслідки повені. Вода тут завжди стоїть. Бажаючі потрапити додому стрибають по містках, ризикуючи провалитися у воду.
Сміття тут теж ніхто не прибирає, тому що вода в деяких місцях стоїть постійно, і двірникам потрібне спецобладнання для збирання. Але його нема. Цьому сміттю багато років.
Щури не поспішають бігти з корабля, що тоне. Вони спокійно бігають колодами, стрибають, наче білки, і зовсім не бояться людей.
Коти, на відміну від щурів, стрибати по воді не хочуть і тільки шиплять, сидячи у вікнах.
Будинки стоять прямо у чорній гнилий воді.
Мешканці змушені піднімати свої саморобні тротуари дедалі вище. Весною рівень води піднімається, і вдома затоплює.
Вхід у під'їзд.
Це комуналки. На дворі 2015 рік, але в Архангельську люди живуть ось у таких комуналках.
Люди не дуже охоче йдуть на розмову. Хтось соромиться, хтось просто втомився давати журналістам інтерв'ю. Але історія у всіх приблизно однакова. Обіцяють — чекаємо — обіцяють — обіцяють — обіцяють... Комусь вдається домогтися компенсації. Хтось виграє у суді та отримує нове житло. Але більшість залишається тут жити, не в змозі боротися із системою.
Дорога до будинку.
Тут усе затоплено. І це я приїхав улітку.
Весною весь район затоплює, і виглядає це так:
Люди змушені будувати містки із підручних матеріалів, щоб хоча б потрапити додому. У себе в квартирах вони роблять спеціальні піддони, на які ставлять побутову техніку, щоби не було замикання. І носять гумові чоботи... Росія, XXI століття.
Ще раз: це відбувається щороку. Але чомусь місцевим жителям так і не вдалося достукатися до влади. Чи можна було придумати хоч щось? Якщо немає грошей на нормальну каналізацію, можна вирити примітивні канави, зрештою. Чому люди змушені терпіти це пекло щовесни?
Причиною надзвичайної ситуації, як я зрозумів, стає не лише тала вода. Іноді просто прориває каналізацію. Страждають ті ж дерев'яні бараки, а також водії автомобілів, які провалюються в ями на розмитих дорогах.
Якщо ж трапляється ураган, і Північна Двіна виходить з берегів, то в зоні поразки виявляються ті самі старі дерев'яні будинки.
Для проходу лише дерев'яні настили.
Йдемо далі.
Неозброєним оком видно, що будинок дуже перекосило. Важко повірити, що тут хтось живе.
Але світло за вікном каже, що тут також живуть люди.
Про масові "сходи зі паль" ЗМІ писали ще 2003 року. Бараки просто завалюються на бік або, у кращому разі, осідають і впираються в ґрунт. У таких будинках зазвичай лопаються каналізаційні труби, а щури, що біжать з корабля, переселяються з підвалів у квартири.
Це коридор житлового будинку.
Чорні плями – це смердючий грибок, він уразив усі стіни. Іноді дивишся на стелю, і здається, що вона чорна від кіптяви пожежі. Але це грибок, який чудово почувається в таких умовах.
Підлога в будинку йде не просто хвилями: тут перепади до метра в деяких місцях. Будинок розвалюється, у деяких кімнатах ламаються перегородки.
Зверніть увагу на підлогу.
Після чергової "усадки" стіну в цій кімнаті розламало навпіл, а вікно просто випало. Мешканці поїхали. Виїхати можна, якщо є куди.
Кімната щасливчиків, яких переселили.
На підлозі дірки їх закладають дошками.
юшка складається з трьох мийок і двох пральних машин. Санвузол я не зняв, там просто немає світла. «Лампочки ми навіть не вставляємо, вони одразу перегорають», — розповідає один із мешканців.
Все руйнується.
Другий поверх. Судячи з коляски, тут ростуть діти. Дуже хочеться запросити до такого будинку депутатів, які переживають за демографію в Росії та не розуміють, чому жінки відмовляються народжувати, а тікають на аборт. Чи багато хто з них готовий у таких умовах дітей ростити? Без опалення (треба розтоплювати печку), без гарячої води та елементарних зручностей.
Жінка розповідає, що два дні тому тут обвалилася стеля, і мало не вбило одного з мешканців.
Так, у такому будинку мешкають люди.
Інший район Архангельська, черговий барак.
При вході – дрова та грубка.
Звичайна комуналка.
Наступний будинок.
Мер Архангельська Віктор Павленко вміло перекладає провину за провал програми переселення зі старого житла на Фонд сприяння реформуванню ЖКГ. Мовляв, саме держкорпорація відповідає за те, що "ніхто з серйозних компаній" не береться за будівництво нового житла для переселенців. Павленко вважає, що вартість будівництва квадратного метра житла в Архангельську має становити 45-50 тис. рублів, тоді як Фонд встановив граничну ціну в 36,4 тис. руб., і жоден забудовник нібито не береться будувати будинки так дешево.
З 1002 аварійних будинків Архангельської області чверть - 249 - знаходяться саме в Архангельську.
На сайті "Реформа ЖКГ" можна побачити їхні адреси, а заразом з'ясувати, що з 84,53 тис. кв. метрів аварійного житла у місті переселено мешканців лише 0,07 тис. кв. метрів, і то – до 2013 року. Це лише 16 будинків (за інформацією сайту Фонду ЖКГ).
Ще по 40 будинках розселення відстає від графіка більш ніж на 3 місяці (насправді — на більш довгі терміни), оскільки переселенці мали переїхати до нових будинків ще 2014 року. А розселення решти 193 будинків навіть не розпочиналося.
Тут важливо враховувати, що йдеться лише про ті аварійні будинки, які визнані такою владою. Напевно, ще існує сотня-друга будинків, які "забули" віднести до старого житла.
Часто можна почути відмазку чиновників, мовляв, ми пропонуємо варіанти, але людям вони не подобаються. Мені важко уявити, що треба запропонувати людині, яка живе з щурами в гнилому бараку, щоб їй не сподобалося.
І ще один будинок...
І ще...
Дорога до будинку. Усередині скрізь приблизно однакова картина.
У цьому будинку мешкають люди!
Це Архангельськ.
Житловий будинок.
На будівництво нового житла для переселенців в Архангельську було виділено 3 млрд 170 млн рублів, причому з міського бюджету – лише 25,6 млн, а з обласного – 917 млн. Решту грошей місто отримує від Фонду сприяння реформуванню ЖКГ. Тобто кошти, причому не свої, мерія має — важливо було просто правильно їх розподілити.
З муніципальної програми мерії випливає, що у 2014 році мали бути переселені 845 осіб, у 2015-му – 1669 осіб, у 2016 – 2207, та у 2017-му – 449. Але з даних Фонду ЖКГ ми вже знаємо, що у минулому року мерія Архангельська розселення вже провалила.
Насправді ж переселення в нормальне житло чекають 18-20 тис. мешканців бараків. Ці цифри неодноразово озвучувалися як місцевими ЗМІ, так і мером Павленко. Отже, програма, до якої включили трохи більше 5 тис. осіб до 2017 року, виглядає знущанням з тих, хто змушений жити в нелюдських умовах.
На ситуацію із житлом у Архангельську звернули увагу навіть депутати Держдуми. З їхньої подачі діяльністю мерії зацікавилася прокуратура. Але мер упевнено відповідає, що все робив правильно. Зрештою аварійне житло відгукнулося і уряду Архангельської області, який неохоче заявив, що самостійно вирішуватиме це питання, а мерію Архангельська до нього не допустить. Але навіщо тоді потрібні мери?
До речі, син мера Архангельська Олександр Павленко працює заступником начальника управління адміністративно-технічного контролю Департаменту містобудування.
Наприкінці квітня в Архангельську пройшов "семінар" по старому житлу, його учасниками стали мешканці цих бараків. Вони домовилися влаштувати акцію протесту проти бездіяльності влади після травневих свят, але в результаті не наважилися...
Ще раз, 20 000 людей в Архангельську живуть у нелюдських умовах, у гнилих комуналках без зручностей. Але найближчими роками планується вирішити питання лише 5 000 осіб. Що робити іншим? Як їм допомогти?
Гаразд, бажаєте, покажу вам центр Архангельська? Можливо, ви думаєте, що я спеціально десь на відшибі знайшов три гнилі бараки. Ось вам центр!
А це знову Сульфат.
Іноді будинки згоряють.
Після пожежі залишки навіть не прибирають.
Коли будинок вдається розселити і його зносять. Після знесення все залишається гнити далі, сміття не видаляють.
Звичайні діти.
Спирту немає.
Болото є.
Дитячий садок.
Треба розуміти, що я все ж таки приїхав у добрий час. Якби я приїхав сюди навесні, то застав би ось таку картину.
Або ось таку.
Шлях до храму.
Подвір'я з червоною машиною.
Схоже на фільм жахів.
Їду далі, район Маймаксу. Жінка з донькою набирає воду... Щось не так... Одразу за колонкою — звалище сміття!
Все болото завалено сміттям. Але людей це не бентежить. Сміття тут не вивозять.
Район Маймаксу (він же "Мексика" у місцевих) - столиця сміття Архангельська. Тут виросло одразу кілька стихійних звалищ. Місцеві жителі не пам'ятають, коли сміття вивозили востаннє. При цьому вони платять за вивіз сміття, але воно нікуди не зникає. Займатися сміттям у Маймаксі начебто має керуюча компанія "Затишок".
Один із дворів, розташований п'ять будинків, весь заріс сміттям. Баків для сміття ніде поблизу немає, хоча кажуть, що раніше були.
У кожному дворі величезні звалища. Керуюча компанія "Затишок" просто перестала вивозити сміття.
Деякі звалища не вивозять по півроку, інші, за словами місцевих мешканців, 2 роки не прибирають!
Мені важко повірити, що таке можливо. Але знову ж таки, це не поодинокий випадок. Це у кожному дворі.
Скрізь сміттєзвалища.
Звалища ростуть і в інших районах Архангельська — наприклад, у Соломбалі чи на півдні міста, поряд із Окружним шосе. Але там це явище поки що не досягло катастрофічних масштабів.
Ліс завалений сміттям.
