Що станеться з людиною на кожній планеті Сонячної системи? Ось де ми протримаємося найдовше (9 фото)

У фантастиці висадка на чужу планету зазвичай починається однаково: корабель сідає, герої виходять назовні й озираються довкола. Іноді навіть знімають шолом, бо прилад показав щось обнадійливе.

У нашій Сонячній системі така прогулянка майже всюди закінчилася б раніше, ніж людина встигла б обрати вдалий ракурс для гарного фото.





Причому небезпека далеко не завжди пов'язана з температурою. На найближчій до Сонця планеті можна опинитися серед крижаних скель, а на деяких далеких світах взагалі не вдасться приземлитися.

Під кораблем будуть хмари, під ними — ще хмари, а далі почнуться умови, у яких просто розпадеться сам корабель.

Одразу домовимося про умови: спочатку подивимося, що станеться з людиною без захисту, а потім оцінимо шанси зі спорядженням.

Меркурій: замерзнути поруч із Сонцем



Меркурій розташований найближче до Сонця, і вдень його поверхня може розжарюватися приблизно до 430 градусів. Однак на нічному боці температура опускається до мінус 180. У планети практично немає атмосфери, яка могла б переносити тепло і згладжувати цей перепад.

При цьому людина без скафандра не встигне довго обирати між перегрівом і переохолодженням. В умовах майже цілковитого вакууму мозок швидко залишиться без кисню. Приблизно через 10–15 секунд людина знепритомніє, а далі без негайного порятунку почнуться смертельно небезпечні ушкодження.

Миттєво перетворитися на кригу теж не вийде. Навколо майже немає газу, якому тіло могло б віддавати тепло, як на морозному земному повітрі. Натомість дотик до крижаного ґрунту чи розжареної поверхні додасть проблем, а під прямими сонячними променями захисту доведеться давати раду потужному нагріванню.

У спеціально підготовленому скафандрі на Меркурії вже можна зробити коротку прогулянку. Особливо якщо обрати ділянку з відповідним освітленням і температурою. Поспішати до найближчого заходу сонця не доведеться: повний цикл дня і ночі тут триває 176 земних діб, тому звичне «перечекаємо спеку до вечора» вимагатиме чималого запасу терпіння.

Венера: вийти назовні буде страшніше, ніж залишитися в кораблі





Венера схожа на Землю за розмірами, але ця схожість швидко перестає тішити. На поверхні близько 465–470 градусів, а атмосферний тиск перевищує земний приблизно в 90 разів. Схожий тиск відчув би предмет майже на кілометровій глибині в океані.

Звичайний космічний скафандр для цього абсолютно не годиться. У космосі він утримує повітря всередині, тоді як на Венері йому довелося б витримувати величезний тиск ззовні та одночасно захищати людину від пекельної спеки. Газові порожнини тіла постраждали б від різкого стиснення, а контакт із розжареним середовищем викликав би важкі опіки.

Вдихнути тут також нічого: атмосфера майже цілком складається з вуглекислого газу. Гарячий щільний газ ефективно передає тепло, тому поверхня Венери нагадує величезну піч, з якої неможливо вийти. Сховище в затінку практично нічого не змінить: планету прогріває потужний парниковий ефект, тож і вночі вона залишається страшенно гарячою.

Людина без захисту одразу опинилася б у смертельно небезпечних умовах. Для перебування на поверхні знадобилася б спеціальна герметична капсула з потужним охолодженням. Навіть посадкові апарати витримували тут лише обмежений час, хоча їм і не потрібно було підтримувати всередині умови для живого пасажира.

Марс: погода іноді приємна, але дихати все одно неможливо



Марс уміє створювати хибне відчуття безпеки. На фотографіях видно знайомі пейзажі: каміння, пісок, гори та хмари. У окремих місцях поверхня вдень може прогріватися приблизно до +20 градусів, тож здається, ніби достатньо лише вдягти теплу куртку на вечір.

Але атмосферний тиск тут становить близько 0,6% від земного, а сама атмосфера складається переважно з вуглекислого газу. Знявши шолом, людина швидко знепритомніє через брак кисню. Низький тиск також спричинить небезпечні зміни в організмі: рідини на відкритих вологих поверхнях можуть закипати навіть за температури тіла, а тканини почнуть набрякати.

Скафандр вирішує безпосередню проблему, доки зберігає герметичність і подає кисень. У ньому можна ходити поверхнею та працювати, хоча прогулянку обмежуватимуть запас енергії, дихальної суміші та можливості охолодження. Для тривалого проживання знадобиться герметична база, де можна буде зняти захист і нормально відпочити.

Є й неприємності, які проявляться поступово. Тонка атмосфера й відсутність глобального магнітного поля слабко захищають від космічного випромінювання. Дрібний пил осідатиме на обладнанні, забруднюватиме механізми та ускладнюватиме обслуговування всього — від шлюзів до сонячних панелей.

Пилові бурі здатні охоплювати величезні території, але через розряджене повітря їхній вітер тисне на предмети значно слабше за земний. Основне лихо пов'язане з пилом і втратою сонячного світла. Навіть якщо буря не знесе людину, вона може позбавити її базу важливого джерела енергії.

Юпітер: приземлення, яке ніколи не закінчиться



На Юпітері звична команда «випускаємо посадкові опори» марна. У газового гіганта немає твердої поверхні, на яку можна поставити корабель. Спускаючись крізь атмосферу, апарат потраплятиме у дедалі щільніші шари, а тиск і температура почнуть стрімко зростати.

У верхній атмосфері холодно, довкола переважають водень і гелій, придатного для дихання повітря немає. Людина без герметичного захисту швидко загине від браку кисню та впливу середовища. До того ж їй банально немає де стати: доведеться падати разом зі своїм обладнанням або утримуватися в атмосфері за допомогою спеціального апарата.

У захищеній капсулі можна було б протриматися якийсь час, якщо пережити вхід в атмосферу. Але подальший спуск поступово вичерпає запас міцності. Глибоко всередині Юпітера тиск настільки великий, що водень переходить у рідкий стан, а ще глибше набуває властивостей металу.

Додайте до цього потужні атмосферні потоки й шторми. Капсулі доведеться витримувати навантаження, поки довкілля ставатиме дедалі гарячішим і щільнішим. У якийсь момент розпадеться корпус або відмовить обладнання, і продовжити спуск живою людина вже не зможе.

Сатурн: кільця красиві лише з безпечної відстані



Кільця Сатурна хочеться роздивитися зблизька, але прогулянка серед них вимагала б надзвичайно точного розрахунку. Вони складаються з величезної кількості частинок криги та каменю — від дрібних крупинок до велетенських брил. За високої відносної швидкості навіть невеликий фрагмент може серйозно пошкодити корабель.

Утім, летіти прямо крізь щільні кільця необов'язково. Їх можна оминати, і тоді головною проблемою стане сам Сатурн. Як і у Юпітера, у нього немає зручної твердої поверхні, а атмосфера складається переважно з водню та гелію.

У верхніх шарах холодно, а вітер місцями розганяється приблизно до 1800 кілометрів на годину. Скафандр не перетворить людину на літальний апарат: для перебування тут потрібна капсула або інша система, здатна утримуватися на обраній висоті. Без подачі кисню людина почне задихатися незалежно від того, наскільки гарний краєвид відкривається довкола.

Якщо продовжувати спуск, тиск і температура зростатимуть. Навіть найміцніший апарат рано чи пізно досягне глибини, на яку він не розрахований. Кільцями Сатурна можна довго милуватися з орбіти, але ідея висадитися на саму планету впирається у банальну відсутність твердої землі під ногами.

Уран: крижаний гігант із гарячими глибинами



Назва «крижаний гігант» легко збиває з пантелику. Вона зовсім не означає, що Уран укритий твердою крижаною кіркою, якою можна ходити. У планети немає доступної поверхні: під атмосферою залягають щільні гарячі речовини під колосальним тиском.

Деякі шари атмосфери охолоджуються приблизно до мінус 224 градусів. Це одна з найнижчих атмосферних температур серед планет Сонячної системи. Вітер здатен розганятися приблизно до 900 кілометрів на годину, тож спокійний вигляд Урана на знімках оманливий.

Повітря для дихання тут немає: довкола переважно водень і гелій із домішками метану. Без захисту людина швидко зіткнеться з браком кисню й впливом лютої холоднечі. Щоб залишитися живим у верхніх шарах, знадоблися герметичний апарат, обігрів та можливість утримувати потрібну висоту.

Далі вглиб стає гарячіше, а тиск зростає. Виходить ненайприємніший маршрут: спочатку потрібно захищатися від лютішого морозу, а потім — від умов, що руйнують сам захист. До затишного крижаного поля такий спуск точно не приведе.

Нептун: вітер, швидший за пасажирський літак



На Нептуні атмосферні потоки можуть рухатися зі швидкістю понад 2000 кілометрів на годину. Це значно швидше за звичайний пасажирський літак. Планетою гуляють велетенські шторми, а хмари складаються зокрема з кристалів замерзлого метану.

Для людини небезпечна саме комбінація умов. В атмосфері немає кисню для дихання, у верхніх шарах дуже холодно, а приземлитися на тверду поверхню неможливо. Скафандр здатний підтримувати життя свого власника, але самостійно втримати його серед хмар він не зможе.

Захищену капсулу особливо сильно випробовували б турбулентність та переходи між потоками, які рухаються з різною швидкістю. Якщо апарат занурюватиметься глибше, до цих проблем додадуться зростаючі тиск і температура. Без техніки, спеціально розрахованої на таке середовище, подорож швидко закінчиться.

Нептун розташований далеко від Сонця, однак це не робить його спокійним замерзлим світом. У його атмосфері вирує бурхливе погодне життя. Просто для людини серед цих процесів місця практично немає.

Плутон: бодай буде куди стати



Плутон належить до карликових планет, але пропускати його в такій віртуальній мандрівці шкода. Після гігантів він навіть здасться обнадійливим: тут є тверда поверхня. Можна посадити корабель, вийти й побачити справжній чужопланетний пейзаж.

Температура на поверхні сягає приблизно мінус 230 градусів, а атмосфера надзвичайно розряджена. Без скафандра людина швидко знепритомніє через брак кисню та низький тиск. Перетворитися на повністю промерзлу статую за кілька секунд вона не встигне, хоча це навряд чи втішить її супутників.

Зі справним обладнанням прогулянка принципово можлива. Але потрібно зберігати тепло, підтримувати тиск і мати достатньо енергії. Сонячне світло тут дуже слабке, тому забезпечити роботу бази складніше, ніж у світах, розташованих ближче до Сонця.

Плутон принаймні дає змогу зупинитися й побудувати сховище. Однак відстань, мороз і труднощі з постачанням перетворюють тривале перебування на надскладне завдання. Гарний краєвид за вікном сам по собі не зігріє житловий модуль.