Кумири 70-х та 80-х років 20 століття (31 фото)

Відмінна добірка справжніх телекумирів та зірок 70-х та 80-х років, які досі залишаються палко улюбленими мільйонами глядачів. Раджу до перегляду.

Ігор Старигін
Популярність акторові принесли ролі учня школи Кості Батищева в кінофільмі «Доживемо до понеділка» і роль молодшого ад'ютанта Його Превосходительства Міккі в п'ятисерійному фільмі «Ад'ютант його превосходительства», Араміса в кінотрилогії «Д'Артаньян і три мушкета» художньому телесеріалі "Державний кордон".

Картина «Доживемо до понеділка» зібрала чимало призів і навіть була оголошена найкращим фільмом 1968 року на опитування журналу «Радянський екран». Ігорю Старигіну ж вона принесла першу популярність і перших шанувальниць.

Серед фільмів у яких знявся актор: «Повернення мушкетерів або скарби кардинала Мазаріні» (2009), «Ад'ютант його превосходительства» (1969), «Доживемо до понеділка» (1969), «Д'Артаньян і три мушкетери» (19) Мушкетери 20 років (1992), Таємниця королеви Анни або мушкетери 30 років (1993), Державний кордон (1980), Змієлов (1985), Місячна веселка (1984), «Вперше одружені» (1979), « 1977) та ін.

Дмитро Харатьян
У дитинстві Дмитро і не думав про кар'єру артиста, любив прості хлопчачі забави, захоплювався спортом та музикою. Він грав на гітарі та співав. Завдяки цьому навичці Дмитро вперше потрапив у кіно – він пройшов проби на роль Ігоря Грушка у фільмі «Розіграш». У 1977 році фільм вийшов на екрани, і Дмитро, як то кажуть, «прокинувся знаменитим».

1987 року у фільмі Світлани Дружиніної «Гардемарини, вперед!» він зіграв одну з головних ролей і став кумиром мільйонів жінок та дівчаток. Фільм "Гардемарини, вперед!" вийшов на екрани і відразу справив справжній фурор. Гардемаринів відразу ж назвали «російськими мушкетерами», і це випадково. Захоплюючий сюжет, чудові пісні, красиві, безстрашні герої. Харатьяну пачками приходили листи, протягом чотирьох років він називався найкращим актором країни.

Дмитро Харатьян згадує: «Після «Гардемаринів» почалося якесь божевілля. Листи приходили пачками, хтось писав, що збирається від мене народити, хтось уже народив, хтось назвав свого сина Дімою, хтось Альошею (на честь мого персонажа). Одна дівчина взагалі приїхала з України з валізами зі мною «одружитися»…

Образ «російського мушкетера» Альоші Корсака багато років стала «візитною карткою» Харатьяна.
У 1991 і 1992 роках він знявся у продовженні фільму про «російських мушкетерів» – «Віват, гардемарини» та «Гардемарини III». Загалом Харатьян зіграв понад 60 кіноролей, у тому числі Володі Патрікеєва у «Зеленому фургоні» (1983), Дмитра Пузирєва у фільмі «Приватний детектив, або Операція «Кооперація»» (1989), Олександра Турецького у «Чорному квадраті» (1992), де Ламоля в «Королеві Марго» (1997), головну роль серіалі «Іван Подушкин. Джентльмен розшуку» (2006), а також отця Олега Комарова у рімейку фільму «Розіграш» (2008).

Сергій Жигунов
У 1983 році Жигунов дебютував на телебаченні з участю у пригодницькому фільмі «Клятвовий запис». У цьому ж 1983 році відбувся і його кінодебют, з невеликою роллю в кримінальній драмі Ігоря Вознесенського «Визнати винним».
Всесоюзну популярність завоював завдяки головній ролі у популярному телевізійному серіалі «Гардемарини, вперед!» (1987).

Через два роки закріпив свій успіх роллю у фантастичній мелодрамі Юрія Мороза «Підземілля відьом» (1989). У 1991 році знявся у картині «Віват, гардемарини!», що є продовженням історії, «розказаною» в гучному серіалі.

У період з 1991 по 2004 роки Сергій Жигунов зіграв ще близько двадцяти ролей у кіно та на телебаченні. Знявся у фільмі "Серця трьох" (1992), телесеріалах "Королева Марго" (1996), "Кадети" (2004) та інших.

Івар Калниньш
Дорогу до слави Івару Калниньшу відкрила Вія Артмане, запропонувавши знятися у фільмі "Театр" за романом Сомерсета Моема. Картина вийшла на екрани 1978 року. Роль Тома Феннела, юного коханця примадонни, що старіє, в одну мить зробила Івара Калниньша знаменитим на всю країну.
Незабаром Калниньш став надзвичайно популярним, насамперед серед жіночої половини. Силою чортової чарівності та безперечного таланту він підкорив мільйони жіночих сердець, його чарівний латиський акцент просто зводив з глузду глядачок.

Серед найбільш популярних проектів за участю актора: телевізійний фільм Родіона Нахапетова «Не стріляйте у білих лебедів» (1980), драматичний бойовик «Випадок у квадраті 36-80» (1982), популярний пригодницький серіал «ТАСС уповноважений заявити» (1980) кримінальна драма «Безумний автобус» (1991) і бойовик «Дзеркальні війни: Віддзеркалення перше» (2005).

Ігор Костолевський
Амплуа Ігоря Костолевського визначилося швидко – герой-коханець. Цьому чимало сприяла його приваблива зовнішність. Успіх у кіно прийшов справді рано, з фільму «Зірка чарівного щастя».

У всіх ролях Костолевського відчувалася незвичайна інтелігентність та гідність. Навіть роль комсомольського ватажка Євгена Столетова в серіалі Ігоря Шатрова «І це все про нього» була зіграна актором з властивою йому витонченістю. Невипадково саме ця робота принесла йому негласний статус секс-символу вітчизняного кінематографа.

Серед робіт актора у 70-ті роки варто також відзначити ролі вчителя астрономії Марина Міррою у мелодрамі «Безіменная зірка» та одного з пайовиків кооперативу у веселій комедії Ельдара Рязанова «Гараж». Нарешті 1980 року на екрани вийшов легендарний політичний детектив «Тегеран-43», де актор зіграв роль радянського розвідника Андрія Бородіна. На той час Костолевський був уже визнаною «зіркою» вітчизняного кінематографа.

Михайло Боярський
Однією з найкращих робіт Михайла Боярського в кіно став Теодоро в музичному фільмі Яна Фріда «Собака на сіні» (1977), знятому за п'єсою Лопе де Вега, – у фільмі, який досі улюблений глядачами.
Зоряна година актора в кінематографі настала у 1978 році, з виходом на екрани країни картини Г. Юнгвальд-Хількевича «Д'Артаньян і три мушкетери», в якій він виконав головну роль – д'Артаньяна.

Завдяки д'Артаньяну та популярним пісням із фільму слава актора досягла неймовірних висот. Глядачі плакали та сміялися, переживали за сильних та мужніх героїв. Так що з кінця 70-х Боярський стає шалено популярним.

З інших робіт Михайла Боярського не можна не відзначити ролі у фільмах режисера Світлани Дружініної. У 1979 році він знявся в ролі закоханого гусара в музичній комедії «Сватання гусара». Потім його імідж романтичного героя — пластичного, спритного, привабливого чоловіка без слабких місць був використаний у серії історико-костюмних фільмів: Гардемарини, вперед! (1987) та «Віват, гардемарини!» (1991).

Багато своїх фільмів Боярський співає. Вперше він заспівав у дитячому музичному фільмі «Новорічні пригоди Маші та Віті», потім у музичній казці «Мама». А пісні з «Мушкетерів» – «Поки що-похитуючи…», «Пуркуа па» та інші стали справді народними. Також запам'яталися глядачам пісні з дитячого фільму «Вище веселки» (1986). Адже були ще й безлічі хітів тих років таких як «Так не повинно бути», «Все минеться», «Листя джгут», «Ось і розлучилися», «Сяду в швидкий потяг», «Зеленооке таксі».

Олександр Абдулов
У кіно актор дебютував у 1974 році, будучи студентом.

Однак широка популярність прийшла до нього лише після ролі Медведя у телевізійному фільмі «Звичайне диво», поставленому Марком Захаровим за однойменною п'єсою Євгена Шварца.

За час роботи у кіно актор знявся більш ніж у 120 фільмах.

Найкращі з них: «Найчарівніша і найпривабливіша», «З коханими не розлучайтеся», «Карнавал», «Шукайте жінку», «Чародії», «Найчарівніша і найпривабливіша», «За прекрасних дам», «Формула кохання», « Десять негріт», «Гардемарини, вперед!»

Микола Єрьоменко
Єрьоменко знімався у фільмах різних жанрів: мюзикл «31 червня» та «Заколотна барикада».

І ось у 1979 році на екрани кінотеатрів в СРСР вийшов перший радянський бойовик «Пірати ХХ століття» – ефект був подібний до вибуху.

Глядачі полюбили механіка Сергія, назвали Єрьоменко-молодшого найкращим актором 1981 року (опитування проводив журнал «Радянський екран»). Єрьоменко першим показав сучасного чоловіка-захисника.

Леонід Філатов
Філатов почав зніматися в кіно ще 1970 року, а до 1973 року свідомо чи інтуїтивно знайшов другу акторську професію.

За роки роботи у кінематографі він зіграв головні ролі у фільмах: «Грачі», «Забута мелодія для флейти», «Екіпаж» (1980), «Місто Зеро», а також ролі у картинах «Капітанська донька» (Швабрін, 1976), «З життя начальника карного розшуку» та ін.

Роль відважного бортінженера Ігоря Скворцова у фільмі «Екіпаж» зробила актора справжнім радянським секс-символом. А інакше й бути не могло: льотчик, брюнет, ловелас, та ще й ліжко з музикою кольору…
Роль відважного бортінженера у фільмі «Екіпаж» зробила актора справжнім радянським