Бувають моменти, коли хочеться виїхати на природу з вудкою, спінінгом, іноді навіть із сім'єю. Човен "Деснянка" 1992 року народження підходить для цього навіть дуже, але, зважаючи на малу вантажопідйомність, більше для інтимного з природою час проведення. Мало-помалу човен зношувався, терся, але ходив. І ось одного разу, на початку жовтня 2006 року від Різдва Христового, перебуваючи посеред Дніпра, бачу, як мій човен піді мною починає згортатися, а сторонні звуки, що видаються човником, зовсім не вселяють впевненості, що на берег я виберусь сухим.
Вибравшись таки на берег, практично сухий і заряджений адреналіном, я твердо вирішив упорядкувати човен, але при найближчому розгляді виявилося:
1. Ремонт не швидкий і не гарантує безпеки надалі (більше 30% поверхні, або вже пропускало або ось-ось готове було випустити повітря)
2. Навіть відновлений, човен не міг забезпечити потреби сім'ї (4 особи) у водних прогулянках, а необхідність така все частіше виникає.
3. Встановлення моторчика на неї можливе, але не гарантує безпеки (від ходіння на веслах, особливо проти течії, я задоволення не відчуваю).
4. Інші суттєво-несуттєві дрібниці.
Висновок, який я для себе зробив (не без допомоги дружини) – треба міняти човен!
У продовженні дивимося поетапний процес створення човна, спуск на воду та радість творця
