Західні красуні радянської збірки (5 фото)
Пропоную вам почитати розповідь однієї дівчини про західних панночок, але у виконанні радянських акторок.
Сьогодні поговоримо про закордонні панночки, але...у виконанні радянських зірок (або не зовсім зірок) кіно. Як ви знаєте, західних дівчат у нас завжди грали істоти з модельною або навколомодельною зовнішністю. Жодних товстих мужикуватих німок (якщо це, звичайно, не наглядачка концтабору), жодних американок у безрозмірних джинсах та стоптаних бахилах, з рюкзачком за спиною та біг-біг-біг-маком у руках. Тільки блиск, стрункість та модного покрою штани. Навіть якщо йдеться про дівчину, яка з бідності та від розпачу йде грабувати народ (як у кінофільмі «Міраж», наприклад). Таким чином, радянські, наче вірні справі Леніна, кінематографісти підклали нам солодку «бомбочку» сповільненої дії. Ми дивилися і думали – ага! Якщо там усі безробітні лохудри одягнені в модні білі «банани» і нафарбовані, як манекенниці, то що там твориться в гардеробах у багатих людей?! Правда, моя мати, яка виїжджала за кордон, стверджувала, що багаті люди носять дорогі речі виключно на прийоми, а в звичайній обстановці господар якоїсь солідної фірми віддає перевагу тертім джинсам і ковбойці. І взагалі - повних у Європі не менше, ніж у СРСР, а то й більше. А їжа вся - красива, але ... ніяка. Згадай фільм із Луї де Фюнесом «Крило або ніжка». Він там грає ресторатора, який бореться із власником мережі дешевих закладів, які продають штучні продукти харчування! Гидота ж! А у нас все чудове! Але хіба ми вірили? Ні! Я вважала, що вона так каже спеціально, щоб я не облизувалася на каталоги мод. Мовляв, багаті всяку лепоту зневажають і надягають раз на рік - за неприємним обов'язком. Ми вже точно знали, що дівчата на Заході всі поголовно тонкі, дзвінкі та зайняті аеробікою. У них завжди - макіяж, купа різнокольорових шпильок і гумок для волосся (мрія типової дівчинки-дівчинки!), ну і там по дрібниці - тонна колготок, мільйон пар шикарних туфельок і всякі інші блискучі радості життя, на кшталт топа з тканини фосфоресції, який треба носити з чорними атласними штанами-бананами. Отже, почнемо!
Вірджинія Ренуар – Олена Укращенок. "Шукайте жінку".
Отже, почнемо з сексретарки (це не друкарська помилка) Вірджинії Ренуар, яку грає актриса Олена Укращенок у кінофільмі «Шукайте жінку». Точніше, не вона не секретар, а друкарка. Просто саме Вірджинія у нас асоціювалась із поняттям «секретарка боса». Носить немислимі речі, зважаючи на все, не надто дорогі. Але дуже привабливі. Обличчя - ляльково-порочне, що запам'ятовується. У радянському кіно такій зухвалій актрисі нічого б не світило, крім таких секретулок. Отже, дівчина Ренуар. Працює погано, друкує з помилками. Але хіба у роботі щастя? Зрозуміло, що ні. У шмотках, у флірті, у пригодах. "Скромність прикрашає дівчину, якщо немає інших прикрас", - каже нам мадемуазель Вірджинія, а потім додає: "Якщо до Вас не притискаються в метро, це не означає, що метро в Парижі не існує". Це вона по відношенню, якраз, до особистого секретаря, неприємної старої діви (не здивуюся, що насправді саме у скромниці в мізках прокручується 1001 брудна фантазія, а модниця Ренуар взагалі все ще дівчинка-приспівочка). Але, так чи інакше, рожеві штани друкарки дуже вразили тоді.
Пілар – Ельвіра Зубкова. "ТАРС уповноважений заявити…". Поруч – вона ж на модній фотці 1979 року.
Далі за курсом Пілар – подруга головного лиходія Джона Глебба зі шпигунської саги «ТАРС уповноважений заявити…». Відважні та розумні співробітники КДБ проти витончених та жорстоких супротивників! Прекрасний фільм! Так ось Пілар. Її грала Ельвіра Зубкова одна з провідних фотомоделей, яку всі дівчатка-дівчата знали по обкладинках маминих журналів мод. У деяких джерелах вона значиться, як Елеонора Зубкова чи просто – Еля. Звідки це різночитання – не знаю. Так ось, Пілар, жінка-фатум, така собі Кармен в стилі disco. У цьому стилі у нас одягалися всі західні феміни, майже не залежно від віку, рівня IQ та суспільного становища. Блестки, тканини, що летять, босоніжки на сріблястій шпильці. Білий костюм, зрозуміло, тонни косметики і ось ця золота сіточка - диво, як гарна. У сучасній пресі прослизнула інформація, що красуня Зубкова знімалася у власних шикарних туалетах. Загалом дівчаткам було дуже цікаво, що одягне Пілар у черговій серії.
Леді Камілла – Файме Юрно. "Чисто англійське вбивство". І – вона ж модель 1970-х.
Наступна принцеса-мрія - теж фотомодель і манекенниця, Файме Юрно, яка зображала леді Каміллу в "Чисто англійському вбивстві". І якщо вбивство чисто англійське, то і дівчина повинна бути іноземно-шикарна. Тим паче – леді! Зрозуміло, тонка, вишукана, з вигостреними рухами. Файме Юрно я знала за естонським журналом Siluett, який був у нас вдома у великій кількості і майже всі номери. Зрозуміло, прізвище моделі я не знала, бо чомусь імена демонстраторів одягу ніколи й ніде не вказувалися. Файме Юрно – дівчина німецько-естонського походження, народилася у Західному Берліні, але потім її родина переїхала до Естонії. У кіно знімалася не так багато і, в основному, через шикарну фактуру, коли треба було показати фасад, а не тільки систему Станіславського. Але загалом, західних красунь у нас часто зображували саме дівчата з Прибалтики. Що, мабуть, правильно. Тож наступна героїня у нас буде теж із братської Курляндії чи як вона там назвається?
Джінні Гордон - Мірдза Мартінсон. "Міраж".
Отже, латиська актриса зі складним ім'ям - Мірдза Мартінсоне, яка зіграла американську дівчину Джіні Гордон у кіно-драмі про жахіття світу капіталу - «Міраж» І знову білі штани, причому не одні й ті самі, а різні. Мабуть, білі штани у наших кінематографістів міцно асоціювалися зі світом чистогану, духовного зубожіння та безконтрольного стриптизу. Дівчина Джіні, незважаючи на відчайдушне фінансове становище, дуже добре одягнена. Навіть, кидаючись зі скелі разом зі своїм коханим, вона виглядає як для обкладинки журналу мод. Мені одразу згадувалися французькі віконтеси та графині, які йшли на гільйотину в пудрі, мушках та мереживах. У кінофільмі, крім цікавого і напруженого сюжету, був ще один важливий для таких сутностей, як я, деталь - західна реклама! Нам чомусь вона тоді дуже подобалася – усілякі шоколадки, джинси, штучки, дрючки. Просто деталь, а як прикрашає. Щоправда, якщо чесно, ми на все це дивилися та розуміли – жити там погано. Хоча і яскраво.
Шейла Берлінг – Олена Проклова. "Інспектор Гулл".
...До речі, наступний фільм, у якому західна реклама була активно використана як образ бездуховності та пороку, був «Інспектор Гулл». У ньому багато ролі виконували прибалтійські європейці і лише красуню міс Шейлу Берлінг грала російська актриса - Олена Проклова. На початку картини нам показують багатий та респектабельний антураж, у якому перебуває юна британська леді. Тут і вбрання, і гарний, багатий, вихований наречений, та інші стерео-колонки в окремій кімнаті. Але ми з вами розуміємо, що дівчина не може бути щасливою за визначенням. Тому що вона – хороша людина і це дуже помітно. І правда. Леді Шейла виявляється психічно хворим, таким собі нещасним птахом, що б'ється в золотій клітці. Рафіновано-засушені родичі не дають їй жодного тепла, а наречений – це просто гарний манекен. Основна думка - і Гулл (який зовсім не інспектор, а гуманітарій, що втік з дурдому), і міс Шейла збожеволіли у світі наживи і цинізму, а умовно нормальними тут можуть залишатися тільки люди з совістю, що кульгає на обидві ноги.
