Руйнування греблі: підрив Дніпрогесу, 18 серпня 1941 року

Від "передрукаря": Після аварії на Саяно-Шушенській ГЕС було багато розмов на тему "А що було б?" Пропоную до уваги першу з трьох оповідань про аварії та руйнування на групових ГЕС.
З повагою...

18 серпня 1941 р. гітлерівці, кинувши на прорив танки та моторизовані війська з метою раптового захоплення Дніпрогесу та греблі, за якою розраховували увірватися до міста, прорвали оборону на захід від Запоріжжя на вузькій ділянці фронту.

Колишній начальник Генерального штабу Сухопутних військ Німеччини Ф. Гальдер описує події у районі Запоріжжя: «19 серпня 1941 року. 59 день війни. Обстановка на фронті: Група армій "Південь": Противник продовжує чинити опір румунським частинам, що настають на Одесу. У районі Очакова противник здійснив контратаку на ділянці 50 дивізії. У херсонському порту спостерігається велика кількість суден супротивника. 11-та армія сьогодні вночі розпочала переправу військ 11-го армійського корпусу через Буг. Авіація противника посилено атакує наші передові наступні частини у закруті Дніпра. 9-та танкова дивізія вийшла в район 1 км на захід від греблі біля Запоріжжя. 14-та танкова дивізія увірвалася на плацдарм супротивника біля Запоріжжя».

Мостом через старе русло Дніпра ворогові вдалося прорватися на Хортицю, наблизитися до Дніпрогесу і розпочати гарматно-мінометний обстріл його захисників.

Підрозділи, що обороняються, виконуючи «наказ товариша Сталіна від 3 липня 1941 року» переключивши генератори ГЕС на самоспалення, відступили на Лівобережжя.

Колишній начальник будівництва Дніпробуду Ф.Г. Логінов розповідає: “Це було 18 серпня 1941 року. Того дня Дніпрогес працював із повним навантаженням, хоча снаряди летіли через греблю та машинну залу електростанції. У разі відступу наших військ було вирішено обладнання станції та греблю вивести з ладу, не дати противнику можливості користуватися Дніпрогесом. Тяжка, але необхідна операція була доручена головному інженеру Дніпрогесу Григорію Шацькому…».

Німці згодом також підтвердили руйнування машинної зали працівниками станції. У мемуарах Шпеєра, який з вересня 1930 року був керівником військового будівництва Рейху, а з лютого 1942-го – імперським міністром озброєння, повідомляється: «…Відвідав я і підірвану російськими електростанцію у Запоріжжі. У ній, після того, як велика будівельна частина зуміла закласти пролом у греблі, були встановлені німецькі турбіни. При своєму відступі російські вивели з ладу обладнання дуже простим і примітним чином: перемиканням розподільника мастила за повного режиму роботи турбін. Позбавлені мастила, машини розжарилися і буквально пожерли самі себе, перетворившись на купу непридатного металобрухту. Дуже ефективний засіб руйнування і всього простим поворотом рукоятки однією людиною!».

Але турбіни були головною метою знищення. Слід було підірвати саму греблю. Німецькі війська були ще на правому березі Дніпра, в районі Нікополя та Кривого Рогу. Про запланований вибух Дніпровської дамби ніхто не був попереджений ні на самій дамбі, якою на той час рухалися військові транспорти та війська, які відходили на лівий берег Дніпра, ні населення та установи міста Запоріжжя – кілометрів 10-12 від гідроелектростанції вниз за течією Дніпра. Також не було попереджено військові частини, розташовані вниз від Запоріжжя у дніпровських плавнях, хоча телефонне з'єднання на той час на Лівобережжі функціонувало нормально.

Вивчення наявних документів 157-го полку військ НКВС з охорони особливо важливих підприємств промисловості, що охороняло та обороняло Дніпрогес до останньої хвилини, дозволяє з точністю до години встановити час підриву греблі: 20.00-20.30 18 серпня 1941 року.
Саме в цей час Дніпрогес, Дніпровські греблі, залізничний міст через Дніпро було підірвано.

Військові транспорти та люди, які на той час рухалися дамбою, природно, загинули. Внаслідок вибуху мосту та греблі на острові Хортиця залишився відрізаним полк піхоти, який переправлявся на східний берег.

У тілі греблі утворився великий пролом, пішов активний скид води. В результаті виникла велика зона затоплення в нижній течії Дніпра. Гігантська хвиля змила кілька ворожих переправ, потопила багато фашистських підрозділів, що сховалися в плавнях. Але вода, що вирвалася на волю, не поділяла людей на «своїх» і «чужих».

Майже тридцятиметрова лавина води промайнула Дніпровською заплавою, заливаючи все на своєму шляху. Всю нижню частину Запоріжжя з величезними запасами різних товарів, військових матеріалів та десятками тисяч тонн харчових продуктів та іншого майна за якусь годину було знесено. Десятки суден разом із судновими командами загинули в тому жахливому потоці. Сила хвилі, що утворилася при підриві греблі ДніпроГЕСу була така, що монітор «Волочаївка» був викинутий на берег і потім міг використовуватися як оборонна споруда лише на суші.

У плавневій зоні острова Хортиці та Дніпровських плавнях на десятки кілометрів до Нікополя й надалі стояли на позиціях військові частини. Вибух греблі різко підняв рівень води в нижній течії Дніпра, де в цей час почалася переправа військ 2-го кавалерійського корпусу, 18-ї і 9-ї армій, що відходили під Миколаєвом. Ці війська були «відрізані» при переправі, частиною поповнили кількість угруповання військ, що потрапили в оточення і полон, а частиною зуміли переправитися в неймовірно важких умовах, кинувши артилерію та військове спорядження.