«У Стародавньому Римі сексу немає!»: як раніше боролися за моральність (6 фото)

Людська історія знає дві тенденції: перша — потяг до сексу, а друга — боротьба з ним. Чому так — нехай розмірковує Зигмунд Фрейд. А ми краще подивімося, як із розпустою боролися в різні епохи.





Римський імператор Октавіан Август (63 р. до н. е. — 14 р. н. е.)

Імператор Август відомий за назвою останнього місяця літа. А ще він край поклав громадянським війнам, скасував республіку й зміцнив Рим. При цьому він був затятим консерватором і вважав, що раніше жилося краще, молодь нині розпусна й усе треба позабороняти.



З розпустою він боровся указами: наприклад, заборонив жінкам дивитися боротьбу. Август не мав нічого проти спорту — просто тоді було заведено змагатися голяка, а поважним паням не личило споглядати таке безсоромство. А ще Октавіан зміцнював родини штрафами. Чоловік, упійманий на зраді, мусив сплатити чималу суму, а з дружиною можна було розлучитися без зайвої тяганини. Опозорений чоловік був зобов'язаний за законом заявити про це, а якщо не хотів — його самого судили як сутенера. Батько, який упіймав дочку з коханцем, здобував право вбити того на місці. Усі чоловіки до 60 років мали бути одруженими, а жінки до 50 років — у шлюбі. Родини були великі, люди часто отримували спадщину. Бездітні мали право лише на половину заповіданого, а неодружені взагалі залишалися ні з чим.

Результат заборон виявився передбачуваним — сплеск корупції та хабарництва. Римляни хитрували й шукали шпарини в законах. Імператор прагнув підвищити народжуваність, щоб мати більше солдатів, але це йому не вдалося. Та й сам Август не слугував взірцем доброчесності: розлучився з дружиною, яка щойно народила йому доньку, і одружився з іншою, відібравши її в законного чоловіка. Історики пишуть, що кохав її, та це не заважало імператорові розважатися з молоденькими дівчатами й чужими дружинами. Не вдалося йому виховати у суворості ні доньку, ні онуку. Обидві уславилися як розпусниці. Кажуть, що онука перевершила геть усіх і брала участь в оргіях просто на форумі.

Єпископ Кирило Александрійський (376—444)

У п'ятому столітті ще не існувало ні інквізиції, ні поліції моралі, але був єпископ Александрії Кирило, який замінював і те, й інше. Загони озброєних ченців боролися з язичниками, юдеями та іншими інакодумцями. Слід сказати, що ті теж не відзначалися лагідністю й полюбляли влаштовувати християнські погроми.





З часом влада єпископа розширилася: його послідовники побили префекта (очільника міста) і, за однією з версій, вбили Гіпатію — жінку, яка очолювала місцеву філософську школу. Натовп фанатиків зірвав із неї одяг і живцем здер шкіру.

Савонарола — найнезвичніший богослов Італії (1452—1498)

Савонарола був не лише теологом, а й правителем Флорентійської республіки. Яскравий проповідник і щиро віддана християнству людина, він умів запалювати серця та викривати грішників. Савонарола не добирав слів і критикував навіть Папу Римського.



«Гріхи Італії, — казав він, — роблять мене пророком». Йому пропонували сан єпископа й кардинала. Його популярність була такою безумовною, що він призначав свої проповіді на той самий час, коли мали відбуватися бали та маскаради. Дивно, але люд ішов слухати Савонаролу, а не розважатися. Цьому фанатичному проповідникові вдалося за короткий термін перетворити веселу та дозвільну Флоренцію на справжній монастир.

Савонарола таврував розкоші — і жінки перестали вдягати прикраси до церкви. Савонарола критикував марнотратство думок — і флорентійці стали читати Біблію замість Боккаччо й Овідія. Савонарола заборонив карти — і добровольці патрулювали місто в пошуках гральних кубель. Парфуми, вбрання, дзеркала, картини — усе «нечестиве мотлох» спалювали на площі. Художник Боттічеллі сам спалив кілька власних робіт. Проповідник заборонив гомосексуальність та видав указ, за яким звабників-содомітів мали спалювати живцем. Заради справедливості слід зазначити, що за весь час його правління стратили лише одного содоміта, та й то радше за розбій, ніж за орієнтацію.

Вже за рік життєлюбну ренесансну Флоренцію було не впізнати: усі молилися, постили й ходили до храмів. Жінки стали скромними, на вулицях замість пісень лунали псалми, чимало людей пішли в монастир — замолювати гріхи. Королем Флоренції проголосили Христа, а Савонаролу — його обранцем. Правлінню проповідника поклав край Папа Олександр VI, який сам розумівся на приємному дозвіллі: Савонаролу прилюдно стратили.

Протестантський проповідник Кальвін (1509—1564)

Дивовижно, але 500 років тому протестанти були справжніми фанатиками. Не деінде, а в Женеві — столиці тихої Швейцарії, Кальвін навчав моралі понад 20 років, з 1536 до 1564 року, і досяг чималих успіхів. Проповідник від самого початку заявляв, що творить новий порядок і влада має належати теологам на чолі з ним. Народ сприймав ці ідеї, і вплив проповідника зростав.



У Женеві встановилася теократична диктатура. Зачинили всі театри, розбили дзеркала, заборонили робити зачіски. Навіть дрібні порушення моралі каралися смертю. Лише за один рік правління Кальвіна стратили 54 людини та понад 70 вигнали з міста. До таких «досягнень» було далеко і Августу, і Савонаролі.

Через двісті років Вольтер жартував, що Кальвін відчинив двері монастирів не для того, щоб випустити ченців, а щоб загнати туди весь світ.

Королева Вікторія (1819—1901)

Вікторіанська епоха — час розквіту «імперії, над якою ніколи не заходить сонце». А ще це період святенництва й лицемірства.



Боролися з усім, що стосувалося статевих стосунків або хоч якось натякало на них. Наприклад, яйця називали «курячими плодами». Розробили чоловічі «пояси вірності», щоб хлопці не займалися онанізмом. На ніжки роялів з округлими формами надягали рюші. Навіть книжки, написані чоловіками й жінками, ставили на різні полиці, якщо автори не перебували у шлюбі. Запропонувати пані за обідом курячу ніжку вважалося жахливою вульгарністю. Секс був забороненою темою. Спали та навіть іноді милися в одязі. Жінку роздягненою не бачив навіть чоловік. Вагітність — закрита тема, із животом не можна було з'являтися в товаристві.

Варто зазначити, що такі правила стосувалися лише панівних верств. Простий люд був далеким від подібних умовностей. Вагітні жінки працювали до самих пологів. На повну процвітали кубла з наркотиками та повіями. Гомосексуальність існувала в прихованому вигляді. Вікторіанська епоха увійшла в історію як символ святенництва й лицемірства, де «не можна, але якщо дуже хочеться — то можна».