Навіщо жителі Індії носять тюрбан? Розкриваємо секрет ефектного головного убору (13 фото)

Чомусь усі переконані, що індійці геть усі носять тюрбани, змагаючись, хто намотає на голову більше тканини та ще й вигадливіше. Це не зовсім так, адже носити великий тюрбан — це честь, яку спочатку потрібно заслужити. Та й належить він не кожному, тож деяким жителям Індії тюрбан «не світить» за жодних обставин. Розповідаємо, як з'явився тюрбан в Індії, навіщо він потрібен і що під ним ховається.





Звісно, обмотати голову рушником може кожен охочий, але ми тут говоримо про справжні тюрбани, які мають сакральний зміст та власну історію. З давніх-давен ці головні убори в Індії були привілеєм сикхів — представників однієї з популярних релігій.



Коли сикхізм ще тільки формувався, у XV–XVIII століттях, носити тюрбан мали право виключно представники вищих каст. Однак оскільки найважливішою цінністю в сикхізмі вважається рівність усіх людей, право хизуватися в тюрбані отримали всі послідовники цієї релігії. Утім, право обирати колір і розмір є далеко не в кожного.





Сикхи не кажуть «тюрбан» чи, тим паче, «чалма». Пенджабською мовою, якою розмовляє більшість цих людей, такий головний убір називається пагрі, або скорочено — паг. Назва тюрбана санскритом, давньою літературною мовою Індії, дуже співзвучна — пак. Самі ж сикхи найчастіше шанобливо називають свої тюрбани дастар.



Паг сикха приховує одну з найбільших його цінностей — волосся. Кожен сикх зобов'язаний дотримуватися кеш — обітниці недоторканності волосся. Рослинність на голові не можна стригти, тож волосся у міру відростання заколюють усе вище й вище. Разом із зачіскою росте й тюрбан сикха, іноді досягаючи фантастичних розмірів.



Дорослий сикх, батько родини та шанована людина, ніколи не з'явиться на люди з непокритою головою. З'явитися на публіці без тюрбана — це майже такий самий сором, як оголити голову наголо чи підстригти за європейською модою густу бороду. Паг і все, що під ним приховано, має настільки велике значення для чоловіка, що за зірваний головний убір сикх може вбити — меч чи кинджал майже завжди при ньому.



За своєю конструкцією тюрбан — це не готовий головний убір, який можна просто надіти на голову. Це довгі стрічки тканини, які старанно намотують шар за шаром із дотриманням особливої техніки. Колись тюрбан міг замінити сейф — у ньому сикх зберігав гроші, цінності, документи й просто любі серцю дрібнички. Сьогодні таке застосування пагу — рідкість, проте традиційні ритуальні предмети сикхізму кріпляться на головний убір удосталь.



Мало хто знає, що основне призначення тюрбана — це не демонстрація мужності й не просто суворе дотримання релігійних канонів. Сикхи вірять, що їхній дастар захищає їхнє третє око від зазіхань злих сил та звичайного вроку недоброзичливців.



Для жителя Індії тюрбан — це детальна розповідь про його власника. Значення має колір або поєднання кольорів, порядок укладання витків, ширина тканини, форма та кількість вузлів — усіх тонкощів «тюрбанознавства» й не перелічити.



Окремі течії та касти вирізняються з-поміж загалу саме формою тюрбана. Наприклад, члени касти намдхарі зав'язують дастар над чолом рівно, уникаючи кутів. При цьому колір тканини тюрбана в них може бути лише білим. Яскраво-помаранчеві тюрбани більшість сикхів береже для свята Байсакхі, яке відзначають навесні.



Блідо-помаранчеві чи гламурні рожеві пов'язують на весілля. У такому дастарі на церемонію з'являється не лише наречений, а й усі гості. Воїни зі спільноти Акалі з давніх-давен носили вугільно-чорні тюрбани. Лише порівняно недавно їхні духовні лідери пом'якшили правила і вперше за багато століть дозволили паги з темно-синьої тканини.



Червоні чи жовті тюрбани — це повсякденне вбрання, колір якого можна обирати на власний розсуд. А от дастар кольору хакі — привілей військового. Зазвичай повсякденний тюрбан складається з 3–5 метрів тканини, але це не стосується найшанованіших членів сикхської громади.



Мудра, шанована в суспільстві, а можливо, й просвітлена людина ніколи не опуститься до дастара з кількох метрів тканини. Що більший, об'ємніший та важчий тюрбан, то поважніший чоловік під ним. Автар Сінґх Мауні — абсолютний рекордсмен за габаритами та вагою головного убору. У цього поважного сикха дастар викладений із 650 метрів тканини загальною вагою 45 кг!



Варто одразу сказати, що відрив рекордсмена від інших поважних мужів не такий уже й великий. Тюрбани вагою 30–35 кг серед сикхів поважного віку, убілених сивиною мудрості, — геть не рідкість.