Навіщо самці жаб-арлекінів по пів року сидять на шиї у своїх обраниць (7 фото)
Чоловіки, які «сидять на шиї» у своїх других половинок, не заслуговують на повагу. Але у світі тварин усе інакше. Самці жаб-арлекінів, які належат до роду ателопів, хоч і сидять на шиї самок у буквальному сенсі слова, на осуд не заслуговують. Якби вони поводилися інакше, можливо, цих екзотичних земноводних давно б уже не існувало. 
Ателопи, яких за яскраве забарвлення прозвали жабами-арлекінами, мешкають у Центральній та Південній Америці. Ареал їхнього поширення дуже великий і охоплює Панаму, Нікарагуа, Гондурас, Колумбію, Бразилію, Венесуелу та Болівію. Але якщо ви побачите цих жаб у дикій природі, то можете вважати, що вам пощастило. 60 видів ателопів перебувають під загрозою зникнення, а один вид — плямистий арлекін, можливо, вже й не існує. 
Жаби-арлекіни населяють вологі гірські ліси. Іноді зоологи зустрічають їх на висоті до 4500 метрів! Це яскраві, але дуже скромні земноводні, які віддають перевагу прихованому способу життя. Навіть їхнє квакання відрізняється від заливистих трелей інших тропічних жаб. Ателопи видають тихе щебетання, яке в шумі джунглів можуть розрізнити лише їхні родичі. 
Кілька видів цих жаб смертельно небезпечні — залози їхньої шкіри виділяють сильну отруту тетродотоксин, таку ж, як у знаменитої риби фугу. Та ні скромність, ні отруйність не змогли захистити ателопів. Вирубування гірських лісів людиною спричиняє підвищення вологості, згубне для арлекінів. 
Дійшло до того, що самець жаби може провести своє життя в самотності, так і не зустрівши собі пару. Критичне зменшення чисельності було б згубним для жаб, які не схильні до далеких мандрівок. Але природа подбала про їхнє розмноження у досить дивний спосіб. 
Верхи на нареченій
Самець жаби-арлекіна, зустрівши самку, не покладається на свої чари. Він просто застрибує дамі на спину і міцно охоплює її лапами. З цього моменту він і вона нерозлучні — самка безропітно носить на собі нареченого. А той чекає на настання сприятливого моменту для спаровування. Тут уже як пощастить — іноді чекати на готовність самки доводиться по пів року. 
Цікаво, що дама з кавалером на шиї поводиться невимушено, ніби нічого й не сталося. А от герою-коханцю не заздритимеш. Самець не має змоги полювати й задовольняється випадковими мошками та жуками, які самі потрапляють йому до рота. За час любовної пригоди арлекін може втратити до третини маси тіла. Відомі навіть випадки, коли самець гинув від голоду. 
І все це заради того, щоб запліднити 300–900 крихітних ікринок, які самка рано чи пізно відкладе у мілку калюжу. З них з'являться малюки, переважна більшість яких загине в першу ж добу. До статевозрілого віку доживуть одиниці, і їм, як і батькам, доведеться сподіватися на щасливу зустріч та міцні обійми.
