Історія відважної Кетрін Слотербек, яка вбила 140 гримучих змій і пошила з них сукню (8 фото)

Ми знаємо чимало історій про те, як люди, змушені рятувати себе та своїх близьких, здійснювали неймовірні вчинки. Але на їхньому тлі подвиг Кетрін Слотербек, здійснений у 1925 році, вражає особливо. Жінка опинилася в справжньому жахітті серед сотень отруйних змій, проте зуміла захистити від них себе та свого сина. Нагородою для хороброї Кетрін стали слава та вельми незвичний трофей, що не мав аналогів у США.





Кетрін Макгейл Слотербек народилася 25 липня 1893 року в родині звичайних американських фермерів Воллеса та Альбіни Макгейл поблизу міста Лонгмонт, штат Колорадо. Дитинство та юність Кетрін минули в лісах, що оточували дерев'яний зруб її родини, тож вона влучно стріляла, майстерно володіла ножем і сокирою, а також розумілася на таксидермії.



На зламі століть штат Колорадо залишався диким і небезпечним краєм

Від своїх одноліток Кетрін вирізнялася незалежною вдачею, пристрастю до міцного слівця та чоловічого одягу, що для американок початку XX століття було неабиякою дивиною. Попри певну маскулінність, дівчина обрала цілком традиційну професію медсестри й закінчила медичну школу з відзнакою.

Оскільки на околицях Лонгмонта роботи для юної медсестри не було, Макгейл перебралася до містечка Гадсон, розташованого на іншому кінці штату Колорадо. Клімат там був напівпустельний, незвичний для Кетрін, натомість довкола вирувало життя, а в місцевій лікарні можна було отримати не лише роботу, а й безкоштовне житло.

На новому місці Кетрін Макгейл не гаяла часу й невдовзі вийшла заміж за простого хлопця на ім'я Джон, додавши чоловікове прізвище Слотербек до свого. Слід зазначити, що загалом медсестра була заміжня щонайменше шість разів, але про всіх її чоловіків і дітей достовірних відомостей не збереглося.





Гримуча змія

Проте достеменно відомо, що 28 жовтня 1925 року Кетрін верхи зі своїм трирічним сином (або пасинком) Ерні Адамсоном вирушила до озера на околицях Гадсона. Дорогою вони почули рушничні постріли й відхилилися від маршруту, аби подивитися на полювання на качок. Найімовірніше, Слотербек сподівалася підібрати здобич раніше за самих мисливців — такий промисел у провінції хоч і осуджували, та траплявся він нерідко.

Та жінка й гадки не мала, у яку халепу вони втраплять, звернувши з дороги. Замість качок подорожні натрапили на цілу армію мігруючих гримучих змій, які оточили вершницю з дитиною з усіх боків. Кетрін ніколи не вирушала з дому без гвинтівки, але в тій ситуації від вогнепальної зброї було мало користі.

Випустивши в рептилій три кулі зі своєї гвинтівки 22-го калібру і не побачивши жодного результату, жінка зіскочила з коня та вступила в нерівний бій із плазунами, розчищаючи шлях для коня, на спині якого сидів переляканий хлопчик. Варто зауважити, що гримуча змія — один із найотруйніших плазунів Північної Америки, і від її укусу людина помирає за лічені години. Зміїна отрута не менш смертоносна й для коней, тож страх Кетрін за сина цілком зрозумілий.



Саме такий вигляд має міграція плазунів

Опинившись сам на сам із навалою отруйних гадів, Слотербек висмикнула з землі трифутовий дерев'яний стовпчик із табличкою, що стояв неподалік, і заходилася гамселити ним направо й наліво. Згодом з'ясується, що, за іронією долі, на стовпчику висіла табличка з написом «Полювання заборонено».

Дві години Кетрін билася з гримучниками, доки потік рептилій навколо неї нарешті не вичерпався. За цією битвою спостерігав маленький Ерні, який так і лишався сидіти в сідлі посеред бурхливого моря зміїних тіл. Галявина, де точилася сутичка, була встелена тушками плазунів — їх нарахували ні багато ні мало 140 штук. Згодом жінка переповіла журналістам подробиці поєдинку:

«Я билася з ними дрючком завдовжки не більше метра протягом двох годин, після чого змогла вивести з оточення коня та Ерні, який увесь цей час спостерігав за сутичкою із сідла».



Перебивши майже півтори сотні змій, Кетрін зібрала їхні тіла в мішки і, прив'язавши до сідла, привезла на ферму свого знайомого. Той, почувши розповідь відважної жінки, спершу не повірив, але після огляду трофеїв порадив їй зв'язатися з журналістами. Кетрін так і вчинила.

До приїзду репортерів вона понанизувала мертвих змій на дріт і розвісила навколо будинку моторошні гірлянди. Коли журналісти відзняли трофеї, Кетрін, як досвідчений таксидерміст, зняла з плазунів шкіру й пошила з неї сукню, туфлі та пояс.



Найбільше вражала сукня, пошита з 53 зміїних шкур. Вона здобула таку славу, що поглянути на неї долали сотні миль. Завітали до Кетрін і науковці: професор Смітсонівського інституту запропонував за дивовижне вбрання 2000 доларів, але вона навідріз відмовилася продавати унікальну річ.

Історія Кетрін Макгейл Слотербек прогриміла на всю Америку і вийшла друком у виданні New York Evening Journal. Дізналися про безстрашну медсестру й за океаном: Кетрін надходили листи від шанувальників із Франції, Німеччини, Бельгії, Іспанії та Великої Британії.



Здобувши славу винищувачки отруйних рептилій, Кетрін покинула медицину та заснувала ферму з розведення гримучих змій. Вона шила одяг із їхньої шкіри й виготовляла сувеніри, що мали неабиякий попит. Померла Кетрін Слотербек 6 жовтня 1963 року. За кілька тижнів до смерті, відчуваючи неминучий кінець, жінка знайшла в собі сили розлучитися з моторошним артефактом і передала зміїну сукню в дар місту Грілі, штат Колорадо.



Нині унікальний предмет гардероба зберігається в Історичному музеї Грілі — у спеціальній вітрині з контролем температури та вологості.