Зірка «Забріскі-пойнт» і пограбування банку: як Марк Фрешетт проміняв Голлівуд на в'язницю (12 фото)

Уявіть собі: 20-річний тесляр із Бостона свариться на вулиці з незнайомцем — а вже за рік дивиться з обкладинок Rolling Stone та Vogue. Марк Фрешетт став зіркою культового фільму Мікеланджело Антоніоні абсолютно випадково й без жодного акторського досвіду. Гонорар у 60 тисяч доларів, роман із партнеркою по знімальному майданчику, всесвітня слава — здавалося, перед ним відкриті всі двері. Проте за три роки колишній кіноактор уже грабував бостонський банк разом із поплічниками з таємничої комуни, якій віддав усе до останнього цента. Розповідаємо, як звичайний тесляр став обличчям покоління гіпі — а згодом власноруч зруйнував своє життя заради харизматичного гуру.





Випадковість, що змінила все

Навесні 1968 року в Бостоні 20-річний Марк Фрешетт перебивався випадковими заробітками. Він підробляв теслярем, часом жебрав на вулиці, встиг одружитися і завести дитину — попри юний вік, за плечима був чималий життєвий досвід. Водночас Фрешетт читав самвидавну газету «Avatar» і намагався приєднатися до закритої бостонської комуни проповідника Мела Лаймана. Лідер угруповання на нього навіть не глянув — перша спроба зблизитися із сектою завершилася нічим.



До знайомства з Голлівудом Фрешетт був звичайним мешканцем Бостона з нічим не примітною біографією

Переломний момент настав випадково. Асистентка італійського режисера Мікеланджело Антоніоні Саллі Деннісон кілька місяців мандрувала Америкою в пошуках нового обличчя для його стрічки. На одній із бостонських вулиць вона помітила молодого тесляра, який щосили кричав на чоловіка, котрий висунувся з вікна третього поверху. «Йому двадцять, і він сповнений ненависті», — сказала вона Антоніоні. Цієї фрази виявилося достатньо: режисер запросив Фрешетта на проби, навіть не перевіривши його акторські здібності.





Антоніоні принципово відмовився від професійних акторів заради документальної правдивості

Обличчя, яке шукав Антоніоні

Кастинг на головну роль тривав майже рік — режисер переглянув тисячі претендентів. Йому був потрібен не актор, а живе втілення епохи: незграбне, бунтівне, впізнаване для молоді кінця 1960-х. Фрешетту дісталася роль студента, якого поліція звинувачує у вбивстві поліцейського під час студентських заворушень. За сюжетом герой викрадає літак і тікає в пустелю Долина Смерті, де зустрічає дівчину на ім'я Дарія.



Попри касовий провал, «Забріскі-пойнт» швидко набув статусу культової картини

На цю роль Антоніоні також обрав дівчину без акторського досвіду — Дарію Гелпрін. Зйомки супроводжувалися безперервними конфліктами: Фрешетт і режисер мали геть різні погляди на сценарій, і суперечки тривали аж до кінця роботи над стрічкою. Професійна недосвідченість виявилася не єдиною проблемою новачка — значно серйознішим було те, що він так і не навчився давати раду раптовій славі, яка звалилася йому на голову.

Слава, що впала з неба

«Забріскі-пойнт» вийшов у прокат 5 лютого 1970 року в Нью-Йорку, а через чотири дні — по всій країні. Критики стрічку розгромили, у прокаті вона з тріском провалилася. Проте на впізнаваності Фрешетта це майже не позначилося: ще до прем'єри, у листопаді 1969 року, він з'явився на обкладинці журналу Look та у фотосесії для Vogue. 7 березня 1970 року настала черга обкладинки Rolling Stone, а слідом — Sight & Sound і Films and Filming. Учорашній тесляр за кілька місяців перетворився на обличчя нового покоління.



Зйомка для Vogue з'явилася ще до прем'єри фільму — Фрешетт здобув популярність авансом

Слава швидко показала й зворотний бік. На шоу Мерва Ґріффіна Марк опинився поруч з активістом Еббі Гоффманом, який вийшов в ефір у сорочці з американського прапора, та в прямому ефірі зчепився в бійці з іншим гостем студії. Цей епізод згодом обговорювали на шоу Діка Каветта у квітні 1970 року, куди Фрешетт завітав разом зі своєю партнеркою Дарією Гелпрін. У пресі їх тоді охрестили головною парою контркультури.

Гонорар, роман і перша тріщина

Загалом Фрешетт заробив на «Забріскі-пойнт» і двох інших своїх стрічках — італійсько-югославській «Many Wars Ago» (1970) та італійській драмі «La Grande Scrofa Nera» (1971, його останній кіноролі) — близько 60 тисяч доларів. За мірками початку 1970-х це була шалена сума, здатна забезпечити людині безбідне життя на довгі роки. Роман із Дарією Гелпрін тривав і після завершення зйомок. Фрешетт кликав її приєднатися до бостонської комуни Мела Лаймана, але вона відмовилася.



Комуна «Форт-Гілл» займала кілька будинків у бідному бостонському районі Роксбері

Голлівудська мішура не принесла Фрешетту душевного спокою. Він почувався серед кінематографістів чужинцем і тягнувся туди, де колись дістав відкоша. Цього разу все склалося по-іншому: слава відчинила двері, зачинені для невідомого тесляра. Фрешетт став повноправним членом громади «Форт-Гілл» — і життя, яке він розбудовував попередні три роки, почало стрімко валитися.

Гуру з Форт-Гілл

Комуну «Форт-Гілл» у 1966 році заснував музикант Мел Лайман: він грав на губній гармоніці у джаз-бенді Джима Квескіна, а потім залишив колектив заради власної общини. Осередок розташувався в кількох будинках бідного району Роксбері в Бостоні. З 1967 року комуна видавала власну підпільну газету «Avatar», де публікувалися есеї, політичні маніфести та особисті одкровення членів спільноти — зокрема й самого Лаймана.



Мел Лайман завжди заперечував, що очолює секту, називаючи «Форт-Гілл» просто «родиною»

За зовнішнім фасадом релігійно-творчого братства ховалися методи, притаманні деструктивним культам. Лайман застосовував ЛСД для маніпуляцій психікою послідовників, захоплювався астрологічними «пророцтвами» та створив у громаді власну службу внутрішнього контролю — члени комуни називали її «карма-патрулем». Для Фрешетта, який шукав батька й духовного наставника, Лайман дуже швидко став постаттю майже божественного масштабу.

Фрешетт віддає все

Вирішальний крок Фрешетт зробив добровільно: він передав спільноті весь свій гонорар — 60 тисяч доларів, — дотримуючись принципу спільного майна, заведеного в комуні. Для нього це мало вигляд остаточного звільнення від матеріальних кайданів. Для Лаймана ж медійна впізнаваність новонаверненого стала чудовим інструментом: Фрешетт став публічним обличчям «Форт-Гілл», залучаючи до громади нових прихильників і свіжі пожертви.



Шелдон Бернгард (праворуч) — побратим Фрешетта по общині та один із трьох учасників пограбування

Наскільки глибоко Фрешетт відірвався від реальності до 1973 року, свідчить один показовий епізод. Угорський режисер Деже Мадяр, який приятелював із ним, згадував телефонні розмови: Фрешетт раз у раз запевняв, що ось-ось знайде 5 мільйонів доларів на спільний фільм за мотивами творів Достоєвського, і обіцяв «дістати гроші в Бостоні». За кілька днів після одного з таких дзвінків Мадяр увімкнув телевізор і побачив новину: Марка Фрешетта затримано під час спроби пограбувати банк.

Пограбування, яке мало врятувати фільм

29 серпня 1973 року Фрешетт і двоє інших членів «Форт-Гілл» спробували пограбувати New England Merchant’s Bank у бостонському районі Роксбері — за свідченнями наближених до громади людей, гроші були потрібні саме на фінансування кінопроєкту Лаймана. Проте силовий сценарій із самого початку дав збій: у банку спрацювала сигналізація, і поліція прибула практично миттєво.



Поліція затримує учасників пограбування New England Merchant’s Bank, серпень 1973 року

Зчинилася перестрілка. Одного зі спільників, Крістофера «Герка» Тейна, застрелили на місці. Фрешетта та його товариша Шелдона Бернгарда затримали. Обидва визнали свою провину в суді, не чекаючи тривалого процесу: відчайдушна спроба роздобути гроші для гуру обернулася для колишньої зірки Голлівуду кримінальною справою та реальним вироком.

Суд і роки за ґратами

Визнання провини не врятувало Фрешетта від суворого покарання. Суд призначив йому від 6 до 15 років ув'язнення — Бернгард також отримав тюремний строк. Відбувати покарання колишню зірку відправили до в'язниці мінімального рівня безпеки штату Массачусетс у місті Норфолк.



Роль у «Забріскі-пойнт» залишилася для Фрешетта єдиною по-справжньому помітною роботою в кіно

За спогадами друзів, за ґратами Фрешетт важко переживав крах усього свого попереднього життя й поступово занурювався в депресію. Комуна, заради якої він відмовився від грошей, слави та перспектив у кінематографі, залишилася по той бік мурів — а разом із нею розтанув і сенс, якого він так відчайдушно шукав кількома роками раніше.

Смерть у тюремному спортзалі

27 вересня 1975 року, через два роки після арешту, Фрешетт загинув у тюремному спортзалі: штанга вагою 68 кілограмів упала йому на шию, перекривши дихання. Адміністрація закладу офіційно не побачила в інциденті жодного криміналу. Але друзі, які знали про його глибоку депресію, не виключали, що трагедія не була випадковою.



Марк Фрешетт на початку 1970-х — у ті роки, коли його обличчя не сходило з обкладинок журналів

Йому було лише 27 — фатальний вік, у якому кількома роками раніше пішли з життя Дженіс Джоплін, Джимі Гендрікс і Джим Моррісон. Фрешетта поховали на кладовищі Маунт-Фік у місті Волтгем, штат Массачусетс — далеко від сяйва Голлівуду, що колись осяяло його коротку кар'єру.

Символ втраченого покоління

Сама комуна «Форт-Гілл» пережила свого найвідомішого послідовника на десятиліття: сьогодні бізнес, що виріс із колишньої общини, і далі працює в Бостоні, Лос-Анджелесі та Канзасі. Доля Мела Лаймана й досі оповита таємницею: за офіційною версією, він помер у 1978 році, однак ані тіла, ані свідоцтва про смерть ніхто зі сторонніх так і не побачив.



Роль у «Забріскі-пойнт» принесла Фрешетту славу — і визначила його подальшу долю

Історія Фрешетта не залишилася непоміченою й документалістами: 2008 року режисер Майкл Ярошевскі зняв про нього коротку стрічку «Death Valley Superstar» — наполовину дорожній нарис, наполовину елегію про людину, яка назавжди зависла між зоряним статусом і забуттям.

Марк Фрешетт устиг побути голосом цілого покоління, перш ніж перетворитися на його найтрагічнішу постать. Людина, яка мала все — визнання, гроші, перспективи у великому кіно, — виявилася беззахисною перед чужою харизмою та деструктивними ідеями. А як вважаєте ви: чи був такий фінал закономірним від самого початку, чи Фрешетта згубив збіг фатальних випадковостей, яких цілком можна було уникнути?