Гарем короля Людовика XV: найкращі традиції Сходу в серці освіченої Європи (6 фото)
Гареми завжди асоціюються зі Сходом — султанами, наложницями, євнухами. Проте у XVIII столітті подібний заклад існував у самому серці Європи. До того ж не десь на узбіччі цивілізації, а в Парижі — столиці Франції, осередку науки й мистецтв. Саме тут французький король Людовик XV утримував справжній гарем із юних дівчат, що проіснував майже два десятиліття. 
Король-розпусник на троні Франції
Людовик XV з династії Бурбонів зійшов на престол у 1715 році. Йому було лише п'ять років. Країною керував регент — Філіп Орлеанський, знаний розпусник і цинік. Ймовірно, саме він став прикладом для юного монарха. Коли в 1723 році Людовик почав правити самостійно, державні справи його мало обходили. Натомість король обожнював полювання, бали та жінок. 
Людовик XV дістав прізвисько Улюблений за незліченні любовні зв'язки
За 59 років правління при дворі змінилися десятки фавориток. Вони впливали на короля значно дужче, ніж законна дружина — польська принцеса Марія Лещинська. Коханки втручалися в політику, призначали міністрів, розв'язували війни. За свою пристрасність монарх отримав прізвисько Улюблений. Щоправда, нащадки нарекли його інакше — Людовик Нелюбий.
Маркіза де Помпадур — головна звідниця королівства
У 1745 році в житті короля з'явилася особлива жінка. Жанна-Антуанетта Пуассон, донька дрібного фінансиста, зуміла стати маркізою де Помпадур. Із простої коханки вона швидко перетворилася на найвпливовішу даму Франції — постійну порадницю короля й негласну правительку держави.
Людовик порівнював її з крижаною статуєю без темпераменту. Маркіза де Помпадур це розуміла. Тому вона знайшла інший спосіб тримати короля біля себе — почала постачати йому коханок. Фаворитка перетворилася на королівську звідницю. Вона тонко відчувала ситуацію й плела майстерні інтриги. Варто було черговій дівчині занадто зблизитися з монархом — маркіза негайно висилала суперницю з Версаля. 
Франсуа Буше, «Світловолоса одаліска». Вважається, що художник зобразив Луїзон Морфі — юну коханку Людовика XV
Страх хвороби та полювання на цноту
Людовик XV панічно боявся венеричних хвороб. Водночас його жага до жінок була нестримною. Король знайшов вихід — вирішив брати тільки зовсім юних незайманок. Їх ізолювали у 12–14 років і готували до зустрічі з монархом.
Дівчат добували різними шляхами. Одних купували в бідних родинах за кілька золотих монет. Інших вимінювали в зубожілих дворян на посади та привілеї. Третіх віддавали добровільно — батьки вважали це за найвищу честь. Деякі батьки самі пропонували доньок королю. 
Маркіза де Помпадур правила Францією майже 20 років і організувала гарем для короля
Збереглося письмове звернення одного французького дворянина до короля. Ось його текст:
«Керований палкою любов'ю до священної королівської персони, я маю щастя бути батьком чарівної дівчини, справжнього дива свіжості, краси, молодості та здоров'я. Я був би щасливий, якби Його Величність зволив позбавити її цноти. Така ласка стала б для мене найціннішою винагородою за мою довгу й вірну службу в королівському війську…»
«Оленячий парк» — версальський гарем
Дівчат привозили в особливе місце — «Оленячий парк». Це був окремий куточок Версальського парку, куди мали доступ лише король та його довірені особи. Назва збереглася ще з часів Людовика XIII, коли тут полювали на оленів. У 1755 році тут звели невеликий палац для королівських коханок. 
Вихованки «Оленячого парку» здобували освіту, поки очікували виклику до короля
За 16 років існування гарему крізь нього пройшли приблизно 30–40 дівчат. Точна кількість невідома — документи тримали в найсуворішій таємниці. Дівчатка не просто чекали короля. Їм давали освіту — викладали етикет, іноземні мови, основи релігії. Їх учили зі смаком одягатися, робити макіяж, зваблювати досвідченого чоловіка.
Людовик особисто стежив за вихованками. Він сам підбирав їм убрання й навіть купав їх власноруч. Коли дівчині виповнювалося 17–18 років, король утрачав до неї інтерес. Тоді він віддавав її заміж, сам підшуковував нареченого та виділяв щедрий посаг. Саме тому чимало родин мріяли про таку долю для своїх доньок.
Смерть від віспи та гільйотина для фаворитки
Що старшим ставав Людовик XV, то молодшими були його обраниці. Старіючий монарх дедалі дужче боявся недуг. Під кінець життя до гарему почали відбирати дівчаток 10–12 років. 
Графиня Дюбаррі посіла місце королівської фаворитки після смерті маркізи де Помпадур у 1764 році
Проте всі застережні заходи виявилися марними. У 1764 році померла маркіза де Помпадур. Її місце посіла нова фаворитка — Марі Жанна Бекю, графиня Дюбаррі. Вона привела королю юну коханку, хвору на натуральну віспу. Дівчина заразила 64-річного монарха. 10 травня 1774 року Людовик XV помер у нелюдських муках — його тіло вкрилося гнійними виразками, а обличчя розпухло до невпізнаваності.
«Оленячий парк» закрили відразу після смерті короля в 1774 році. Графиню Дюбаррі ув'язнили в монастирі. Через рік її помилували. Вона повернула собі маєток, подарований Людовиком XV, і жила там у розкоші. Але під час революції якобінці заарештували колишню фаворитку за зв'язки з жирондистами. 8 грудня 1793 року графиню Дюбаррі гільйотинували в Парижі.
Як ви вважаєте, які привілеї могли змусити батьків добровільно віддавати доньок до королівського гарему?
