За лаштунками «Термінатора»: 39 кілограмів робота на плечах (6 фото)

У фіналі «Термінатора» 1984 року слідом за Сарою Коннор суне блискучий металевий скелет. Для частини цих кадрів торс ляльки закріплювали на спині Шейна Мегана. Майстрові доводилося тягати на собі майже 39 кілограмів робота.





Шейн Меган із лялькою на спинному кріпленні.

Джеймс Кемерон планував знімати оголений механізм покадрово, за допомогою невеликої моделі. Проте Стен Вінстон запропонував виготовити повнорозмірну ляльку. Загальні плани ходьби віддали під анімацію, а великі плани дозволили розмістити робота просто перед камерою.

Череп ліпили на основі зліпка голови Шварценеггера. Деталі відливали з епоксидної смоли та скловолокна зі сталевими підсилювачами; металевого блиску надавало спеціальне покриття. Під час пробного складання робот мав зовсім інший вигляд.



Шейн Меган готує модель черепа до виготовлення форми.





Пробне складання деталей з епоксидної смоли.

Для динамічних сцен створили окремі голову й торс із кріпленням на спині ляльковода. Рухи Мегана безпосередньо передавалися конструкції. Його обрали зокрема й через невисокий зріст: інакше піднятий догори скелет здавався б аж надто велетенським.

Оператор Адам Грінберг розв'язував це завдання іншими методами. В інтерв'ю виданню American Cinematographer за квітень 1985 року він розповів, як майстерна робота зі світлом рятувала ситуацію за скромного бюджету близько шести мільйонів доларів. Нічні вулиці видаються знятими за природного освітлення, хоча команда розгорнула чимало додаткових приладів.



Джеймс Кемерон та Арнольд Шварценеггер на зйомках сцени в поліцейському відділку.

Грінберг підбирав освітлення індивідуально: для Лінди Гамільтон використовував м'яке, природне світло, Майкла Біна огортав різкими тінями, а на Шварценеггера спрямовував контрастні промені, які підкреслювали його механічну сутність. Зйомка з нижнього ракурсу візуально робила постать Термінатора ще могутнішою.

Шварценеггер і так вирізнявся габаритами, проте оператор прагнув опустити об'єктив ледь не до самої підлоги й водночас зберегти маневреність. На систему Steadicam коштів бракувало. Разом з освітлювачем Грінберг змайстрував нехитру раму з двох Г-подібних алюмінієвих трубок: на одному кінці закріпили камеру, на іншому — противагу з мішків із піском.



Оператор Адам Грінберг.

Цей пристрій охрестили «камерою Адама». Оператор міг бігти, тримаючи об'єктив біля самої землі, та контролювати кадр через відеомонітор. Саме так фільмували перестрілки в клубі Tech-Noir та в поліцейському відділку — культові сцени, де Термінатор буквально нависає над своїми жертвами.

Коли ж довелося знімати ляльку у справжньому вогні, до справи знову взялися фахівці команди Вінстона. На архівній світлині видно, що ляльководи захищені алюмінієвою фольгою. У цих кадрах оболонка з піногуми вигоряла вщент, але гіпсова основа голови залишалася неушкодженою.



Робота з лялькою у справжньому полум'ї. Тепловий захист ляльководів — звичайна алюмінієва фольга.