Скільки цивілізацій насправді існувало на Землі? (14 фото)

В однієї з перших імперій людства й досі не знайшли столицю. Про Аккад розповідають глиняні таблички, імена його правителів відомі, але нанести місто на сучасну мапу поки що неможливо.





Якщо загубилася ціла столиця, скільки ж іще сторінок минулого поховано під землею чи водою?

Поряд із такими загадками зазвичай згадують Атлантиду, Гіперборею та підземні царства. Іноді їх об'єднують у перелік дванадцяти цивілізацій, які нібито існували до нашої.

Ось тільки за однією назвою стоять справжні руїни, за іншою — давній переказ, а за третьою — книга автора з бурхливою уявою...

Гіперборея: відпустка за межами північного вітру



Греки розташовували країну гіпербореїв за володіннями Борея — бога північного вітру. Її жителів пов'язували з Аполлоном і наділяли довголіттям. Виходив такий собі курорт у тій стороні світу, звідки зазвичай надходили найдошкульніші холоди.

Античні тексти підтверджують побутування цієї легенди, проте жодних археологічних слідів держави гіпербореїв немає. Карта Меркатора з чотирма полярними землями також відображає давні оповіді та припущення. Ретельно промальована берегова лінія ще не свідчить про те, що цим узбережжям хтось пройшов із вимірювальними приладами.

Мая: календар пережив царства





Від мая залишилися міста, написи та рукописи. Вони послуговувалися нулем, укладали календарі й спостерігали за Венерою. Покоління звіздарів фіксували результати та передавали знання. Їхня праця вражає навіть без порівняння із сучасними комп'ютерами.

У VIII–X століттях чимало міст південних низовин занепало. Дослідники розглядають вплив воєн, політичних чвар, посух і виснаження ресурсів; історія кожного краю була особливою. Водночас інші осередки продовжували процвітати, а мільйони нащадків мая живуть і сьогодні. Раптове зникнення цілого народу до цієї історії довигадали пізніше.

Атлантида: острів із найдовшим пошуком адреси



Платон описав Атлантиду в діалогах «Тімей» і «Критій» у IV столітті до нашої ери. Могутню державу за Геракловими стовпами прикрашала столиця з концентричними кільцями води та суші. Після прадавньої війни острів знищили землетруси й повені. Декорації для пригодницького роману були цілком готові.

У діалогах ця історія постає як давнє свідчення. Проте незалежних підтверджень існування цієї держави досі немає. Для будь-яких підводних руїн спочатку потрібно встановити вік і зв'язок із платонівським текстом. Інакше Атлантида «переїжджатиме» до кожного красивого знімка морського дна.

Кумарі Кандам: море справді поглинає суходіл



У тамільській традиції збереглися перекази про поглинуті морем південні краї та давні зібрання поетів. Згодом ці оповіді пов'язали з Кумарі Кандам і образом велетенської затонулої прабатьківщини. Разом із берегами в таких сюжетах зникає цілий ранній розділ власної культури.

Близько двадцяти тисяч років тому рівень океану був приблизно на 120 метрів нижчим за нинішній. Згодом танення льодовиків затопило неозорі узбережжя. Проте це не доводить існування тамільського материка між Індією, Мадагаскаром та Австралією. Кожне затоплене поселення потребує ретельного вивчення, перш ніж приписувати йому половину океану.

Тіуанако: муляри на висоті



У Болівії, приблизно на висоті 3800 метрів над рівнем моря, існував великий центр Тіуанако. Він розквітнув у першому тисячолітті нашої ери, задовго до розквіту інків. Сусідній комплекс Пума-Пунку відомий камінням зі складними пазами та повторюваними формами. Поглянувши на таку кладку, мимоволі починаєш з іще більшою повагою ставитися до чужої праці.

Точність обробки породила міфи про втрачені верстати. Втім, археологи експериментували з кам'яними знаряддями, досліджуючи прийоми стародавніх майстрів. Запитання ще залишаються, проте датуванню комплексу п'ятнадцятим тисячоліттям до нашої ери загальноприйнята хронологія суперечить.

Му: материк, якому дуже допомогли книжки



Історія континенту Му постала зі спроб авторів XIX століття розшифрувати пам'ятки мая та пояснити схожість далеких культур. Джеймс Черчвард розвинув її у книзі 1926 року. Посилаючись на втаємничені стародавні таблички, він описував тихоокеанську прабатьківщину людства з десятками мільйонів жителів.

Жодного підтвердженого наукового підґрунтя він так і не навів. На користь Му намагалися зарахувати і велетнів острова Пасхи, і Нан-Мадол, хоча в цих пам'яток є власна локальна історія. Схожість споруд теж ні про що не свідчить: піраміди стійкі за своєю геометрією, тож спільна затонула інженерна академія для їхньої появи в різних куточках світу зовсім не потрібна.

Аґарта: цивілізація поверхом нижче



Аґарта дає змогу сховати цілий світ усередині Землі. В езотеричних версіях там мешкають мудрі правителі, височіють величні міста й навіть світить власне сонце. У Європі цей образ популяризували окультні твори XIX століття, зокрема праці Сент-Іва д'Альвейдра.

Будову нашої планети досліджують за допомогою сейсмічних хвиль. Спостереження свідчать про наявність мантії, рідкого зовнішнього ядра та твердого внутрішнього — а це ніяк не сумісно з велетенською заселеною порожниною в надрах. Між справжньою печерою та внутрішнім світом із власним сонцем пролягає прірва, яку не перекрити жодним таємничим лазом у Тибеті.

Аккад: імперія є, столицю досі шукають



У XXIV столітті до нашої ери Саргон Аккадський об'єднав частину Месопотамії. Його держава стала однією з перших великих територіальних імперій. Написи та клинописні документи дають змогу досліджувати її історію, хоча саме місто Аккад досі не знайдено.

Імперія розпалася наприкінці III тисячоліття до нашої ери, виснажена внутрішніми міжусобицями та зовнішнім натиском. Роль кліматичних змін також розглядається науковцями. Після падіння династії життя в Месопотамії не спинилося, а аккадську мову використовували ще дуже довго. Держава зникла, але накопичений досвід пережив її володарів.

Авалон: острів, куди перенесли Артура



У хроніках Джеффрі Монмутського XII століття Авалон пов'язаний із мечем Артура та зціленням пораненого короля. Навколо острова постав чарівний світ яблуневих садів, магії та сподівань на повернення легендарного володаря. У переказах це благословенна земля поза межами буденного світу. Втім, держави з такою назвою археологи не знають.

Земною адресою легенди згодом став Гластонбері. У 1191 році тамтешні ченці оголосили про віднайдення могили Артура та Гвіневери, міцно закріпивши переказ за своєю обителлю. Сучасні дослідження цього відкриття не підтверджують. Проте стає зрозуміло, як монастир обростав міфом, здатним пережити його стіни.

Шамбала: приховане царство й духовний шлях



У тибетському буддизмі Шамбала пов'язана з ученням Калачакри та царями, що оберігають сакральне знання. Її змальовують як потаємну благодатну землю. Читач пригодницьких романів уявляє затишну гірську долину, до якої треба лише відшукати перевал. Для вірянина ж зміст цієї історії значно глибший за будь-яку географічну експедицію.

Європейські перекази щедро домальовували до образу Шамбали таємні технології. Проте жодних археологічних слідів цієї землі немає, а релігійний опис священного царства не дає географічних координат. Обіцянка доторкнутися до вищої мудрості й досі приваблює шукачів, однак сприймати цей образ як зниклу імперію було б завеликим спрощенням.

Ірам: багатство, поглинуте пустелею



Коранічний Ірам, пов'язаний із народом Ад та образом величних колон, пізніші легенди перетворили на розкішне місто. Багатство та загибель зробили його східним двійником Атлантиди. Проте навіть сама назва потребує обережності: мова може йти про плем'я або місцевість. Підстав упевнено датувати існування такого царства науковці наразі не мають.

Оазу Шиср в Омані, відому торгівлею ладаном, свого часу пропонували ототожнити з Убаром. Довкола цієї гіпотези виникли й паралелі з Ірамом. Проте знайдений торговельний пункт іще не підтверджує правдивості всіх міфів про казкове місто. Його історія цінна вже тим, що наочно демонструє, як крізь безплідну пустелю текли ріки багатства та влади.

Шумер: цивілізація залишає чернетки



Шумерські міста належать до найдавніших міських суспільств світу.

Наприкінці IV тисячоліття до нашої ери Урук перетворився на потужний центр із ранньою писемністю. Поступ поселень і господарства чітко простежується за археологічними шарами. Байки про раптову появу «готової» розвиненої цивілізації просто знецінюють копітку працю багатьох поколінь.

У шумерській традиції згадуються правителі з фантастичною тривалістю життя й володарювання, особливо в добі до всесвітнього потопу.

Царський список поєднує міфічне минуле та цілком історичні династії, тому сприймати наведені в ньому цифри буквально не варто. Водночас поряд із «вічними» царями збереглися цілком буденні документи: чиясь скрупульозна рука вела облік зерна та видачі пайків робітникам.

Скільки ж налічується насправді



Загальновизнаної кількості цивілізацій не існує: результат залежить від того, що саме брати за одиницю ліку — первинні осередки розвитку, культурні традиції чи окремі держави.

У цьому переліку поряд опинилися чотири реальні історичні суспільства — мая, Тіуанако, Аккад і Шумер, — а також міфічні землі та сумнівні ототожнення. Єгипет, Китай та Індська цивілізація до списку взагалі не потрапили, тож за повний реєстр досягнень людства він точно не зійде.

Археологи й надалі знаходитимуть утрачені міста, а морські глибини ховатимуть затоплені поселення. Проте жодних наукових підтверджень існування саме дванадцяти зниклих попередниць нашої цивілізації немає. Минуле лише нагадує, наскільки крихкими бувають складні суспільства: іноді від колись великої держави залишаються лише таблички з господарськими записами, а точне місце її столиці вчені розшукують тисячоліттями.