Чому кеш’ю продають без шкаралупи: річ не лише в зручності, а й у безпеці (7 фото)
Фісташки ми лускаємо самі, волоські горіхи розколюємо горіхоколом. А кеш’ю дістається нам уже очищеним. 
Його оболонка містить їдку рідину: під час розкриття вона може потрапити на шкіру та спричинити опік. Тому шкаралупу знімають на виробництві, де горіх спочатку обробляють, а потім обережно виймають ядро.
Що міститься між шкаралупою та ядром
Шкаралупа кеш’ю багатошарова. Між зовнішнім і внутрішнім шарами лежить губчаста тканина, схожа на стільники. Вона просочена бурою маслянистою рідиною, що містить анакардові кислоти, кардол та інші речовини. Ця суміш подразнює шкіру та може викликати алергічний дерматит — запалення зі свербежем і висипом. 
Деякі її компоненти близькі за будовою до речовин отруйного плюща, після доторку до якого шкіра вкривається сверблячими пухирями. Рослини навіть належать до однієї родини — анакардієвих. До неї ж належать манго та фісташка, хоча таке родичання не означає, що їхні плоди однаково небезпечні.
Головна складність під час очищення кеш’ю — не дати рідині з оболонки потрапити на руки робітників і їстівне ядро.
Як дістають горіх
Спочатку кеш’ю у шкаралупі зазвичай обробляють парою або обсмажують у спеціальних барабанах. Існує й спосіб занурення в гарячу рідину, отриману з самої шкаралупи. Нагрівання полегшує розкриття оболонки та відокремлення ядра, але не скасовує обережності під час роботи. 
Звичний кеш’ю ховається у невеликій оболонці під соковитим «яблуком». Їстівні обидві частини, але обробляють їх по-різному.
Потім шкаралупу розрізають. Для цього використовують, наприклад, верстат із двома лезами за формою кеш’ю: робітник тисне на важіль або педаль, ножі розкривають оболонку, ядро виймають. Є й автоматизовані лінії.
Тут важливо зберегти горіх цілим. Цілі ядра зазвичай коштують дорожче за половинки та шматочки, тому грубе очищення обертається втратою грошей. Уламки теж продають — вони йдуть у випічку, солодощі та інші продукти. 
Очищення кеш’ю на Пхукеті, Таїланд. Верстат допомагає розкрити шкаралупу, а рукавички захищають руки робітниці.
Після вилучення ядра сушать, знімають тонку шкірку та сортують. На шкаралупу припадає приблизно 70–75% маси неочищеного горіха: покупцеві дістається близько чверті початкової ваги. 
Перед переробкою соковитих «яблук» від них відокремлюють горіхи. Кожну частину врожаю готують окремо.
Позначення W320, яке можна зустріти на упаковці, також пов’язане із сортуванням. Це цілі світлі ядра, яких у фунті — приблизно 454 грамах — зазвичай нараховується 300–320. Чим менше число у позначенні розміру, тим більший кеш’ю.
Навіть сувеніри викликали висип
Робота зі шкаралупою дійсно може травмувати шкіру. У дослідженні, опублікованому 2016 року, опитали 301 робітницю підприємств індійського округа Коллам. Серед учасниць, зайнятих обсмажуванням, 86,6% повідомили про перенесені опіки. При цьому на такій ділянці небезпечні як гаряче обладнання, так і рідина зі шкаралупи; відносити всі опіки лише до її дії не можна. 
Кеш’ю в розрізі. На краях оболонки видно рідину, через яку очищення горіха вимагає обережності.
Був випадок, коли погано очищені горіхи дісталися покупців. У квітні 1982 року в Пенсильванії сверблячий висип з’явився у 54 осіб, які їли кеш’ю з партії, що її продавала місцева дитяча бейсбольна ліга. Перевіряльники відкрили 14 пакетів і у п’яти виявили шматочки шкаралупи.
У звіті американських Центрів із контролю та профілактики захворювань (CDC) згадується й інша історія: у чотирьох дітей розвинувся дерматит після гри із сувенірними осликами, зібраними з неочищених кеш’ю та намистин. Для реакції виявилося достатньо контакту з іграшкою.
Чому тоді продається «сирий кеш’ю»
Такий напис зазвичай означає, що очищені ядра не обсмажували заради смаку. Технологічне нагрівання — наприклад, обробку парою перед зніманням шкаралупи — вони, як правило, вже пройшли.
Очищення при цьому не позбавляє від харчової алергії на кеш’ю. Її викликають білки самого ядра: видаленням оболонки цю проблему не розв’язати.
У кеш’ю є ще й їстівне «яблоко»
На дереві звичний горіх має несподіваний вигляд. Під червоним або жовтим соковитим «яблуком» висить невеликий вигнутий плід у сірій оболонці. Усередині нього міститься єдина насінина — кеш’ю з магазину. 
«Яблука» кеш’ю розчавлюють для отримання соку. Свіжими вони зберігаються ненадовго, тому переробка починається поруч із місцем збору.
«Яблуко» утворюється з розрослої квітконіжки, тому його називають несправжнім плодом. Причому майбутній горіх розвивається першим, а м’ясиста частина над ним збільшується пізніше.
Вона теж їстівна: соковита, солодка, але може в’язати в роті через дубильні речовини, як недозріла хурма. У Бразилії з «яблук» роблять сік і варення, а в індійському Ґоа — міцний напій фені.
До наших магазинів вони зазвичай не доїжджають. Тонка шкірка легко пошкоджується, а без охолодження «яблуко» може зіпсуватися приблизно за добу. Його доводиться їсти або переробляти поруч із місцем збору.
Шкаралупа, навпаки, придатна для тривалого промислового життя. З її рідини після хімічної переробки отримують сировину для смол, покриттів і гальмівних накладок. Тому оболонку, яку не можна залишити в пакеті з горіхами, цілком могут використовувати під час виготовлення автомобільних деталей.
