Головні знахідки марсохода Perseverance за 5 років (8 фото)

18 лютого 2021 року у кратері Єзеро "примарсився" ровер NASA Perseverance — апарат, відправлений на Червону планету з одним із найамбітніших завдань в історії дослідження космосу: пошуком імовірних слідів прадавнього позаземного життя.





Усі знімки Perseverance, наведені у статті, показують марсіанську поверхню у майже природних кольорах. Простіше кажучи, якби ви опинилися на місці ровера, то побачили б точно таку ж картину

Чому саме Єзеро

49-кілометровий кратер Єзеро обрали невипадково. Мільярди років тому, на світанку існування Марса — у так званий Нойський період, — ця ударна структура була озером завглибшки в сотні метрів. У нього впадала річка, утворюючи класичну дельту, яка нічим особливим не відрізняється від земних.



Кратер Єзеро з орбіти, знятий космічним апаратом NASA MRO

А там, де на Землі є вода й осадові породи, найчастіше зберігаються й сліди прадавнього життя — саме ця логіка й лягла в основу вибору місця посадки.

Ingenuity — гелікоптер, який змінив правила гри

Разом із Perseverance на Марс прибув маленький гелікоптер Ingenuity — перший в історії літальний апарат, який 19 квітня 2021 року здійснив керований політ в атмосфері іншої планети.





Початково розрахований лише на п'ять випробувальних злетів і посадок протягом 30 марсіанських днів, у підсумку він виконав 72 повноцінні вильоти. Гелікоптер пропрацював майже три роки та перетворився на справжнього розвідника, який допомагав команді місії обирати маршрути для ровера. Польоти припинилися 18 січня 2024 року, коли під час жорсткої посадки апарат пошкодив лопаті ротора.



Ключові знахідки за роки роботи

У липні 2022 року ровер дістався дельти й узявся за детальне вивчення місцевості, збираючи зразки: частину з них аналізували безпосередньо на місці, а іншу — надійно пакували в герметичні титанові капсулы для можливої доставки на Землю в майбутньому.



За майже п'ять років роботи вдалося з'ясувати таке:

Кратер Єзеро однозначно був озером. Шаруваті осадові породи, які могли утворитися лише за тривалого впливу води, підтвердили багаторічні гіпотези, основані на орбітальних знімках. Крім того, це свідчить про те, що в історії Марса був період, коли вода перебувала на поверхні стабільно й тривалий час — імовірно, мільйони років.

Річка, що впадала в Єзеро, була дуже бурхливою й несла в озеро великі уламки порід, утворених у зовсім іншому, віддаленому куточку Марса. Це, до речі, дало змогу досліджувати геологію регіонів, які Perseverance фізично не здатен відвідати.

На Червоній планеті вирувала вулканічна активність — і навіть поруч із Єзеро був вулкан. Це підтверджує структура дна кратера: воно виявилося магматичним, сформованим із застиглої лави. Таке відкриття стало несподіванкою й зробило регіон ще привабливішим місцем для пошуку ймовірних слідів прадавнього життя.

Крім того, марсохід виявив велику кількість органічних молекул, зокрема пов'язаних із сульфатами. Це потенційно важливий маркер: на Землі подібні сполуки нерідко асоціюються з біологічними процесами.



Найінтригуючіша знахідка

У липні 2024 року, досліджуючи породу, яка згодом отримала назву "Водоспад Чейава" (англ. Cheyava Falls), марсохід виявив на її поверхні своєрідні плямисті структури — світлі цятки з темною облямівкою, що зовні нагадують леопардове забарвлення. Хімічний аналіз показав наявність у них сполук заліза й фосфату, а також органічного вуглецю.



Ті самі "леопардові плями", виявлені Perseverance

На Землі подібні структури часто утворюються внаслідок хімічних реакцій, якими "живляться" мікроорганізми, — тобто теоретично вони можуть вказувати на прадавню мікробну активність.

Утім, науковці NASA наголошують: абіогенне (небіологічне) походження цих структур виключати не можна. Ця знахідка — одна з головних причин, чому так важно доставити зразки на Землю: марсоходи просто не мають обладнання, здатного дати остаточну відповідь безпосередньо на місці.

Чи було на Марсі життя?

Точної відповіді на це запитання досі немає. Дані, зібрані Perseverance, а раніше й марсоходом Curiosity, дають лише непрямі натяки на те, що сусідня планета колись могла бути придатною для життя — звісно, йдеться виключно про мікроорганізми, а не про щось складніше.

Остаточну відповідь зможуть дати лише земні лабораторії, оснащені обладнанням, доставка якого на Марс коштувала б стільки, що жоден бюджет цього б не витримав.



Проте й тут є нюанс: місія з доставки зразків (Mars Sample Return), спільний проєкт NASA та Європейського космічного агентства (ESA), зіткнулася із серйозними бюджетними й технічними труднощами.

Спочатку доставити зразки обіцяли в першій половині 2030-х років, однак згодом агентства визнали, що не зможуть укластися в озвучені терміни. Потім NASA зіткнулося зі скороченням бюджету, і місію Mars Sample Return відклали у довгу шухляду. Ситуація настільки невтішна, що NASA довелося навіть відмовитися від послуг компанії Lockheed Martin, яка просила "всього" три мільярди доларів за реалізацію місії (без будь-якого підвищення ціни у процесі підготовки). Нагадаємо, що початкову вартість місії Mars Sample Return оцінювали у сім мільярдів.

Імовірно, марсіанські зразки все ж опиняться на Землі у 2030-х годах, але з подачі Китаю, який вже має такі плани. Китайське національне космічне управління пообіцяло зробити це першим, і я чомусь не сумніваюся, що саме так і станеться.