6 реальних людей, які перехитрили смерть (7 фото)

Нехай цей допис стане черговим нагадуванням про те, що всі ми смертні, а наші тіла — лише тлінні мішки з м'язами та кістками. Звісно, хочеться зустрітися з Творцем у поважному віці, проживши цікаве життя та втіливши всі мрії, але, на жаль, часом смерть приходить швидше, ніж гадалося.

Двом смертям не бути, а одної не оминути. Проте деяким щасливчикам усе ж вдається перехитрити косу з чорним саваном. Ось шість дивовижних історій про це.





1. Як ключі від авто врятували від маніяка

Цього хлопця не дарма прозвали Нічним Сталкером — на вбивствах він, як кажуть, зуби з'їв. Трохи більше ніж за рік у середині 80-х серійний убивця Річард Рамірес відправив на той світ щонайменше 13 людей. Тому й дивно, що одній із його потенційних жертв усе ж вдалося вирватися з лап такого вправного душогуба.



Одного разу вночі Рамірес перестрів Марію Ернандес і пішов за нею від авто до будинку. Почувши позаду шелест, жінка обернулася, і Рамірес вистрілив їй в обличчя. На щастя, куля зрикошетила від ключів від машини, які Марія все ще тримала в руці. Вона обійшлася зламаним пальцем, але здогадалася впасти на землю та прикинутися мертвою. Рамірес, переконаний, що застрелив жертву, заради розваги поштовхав її ногами, а потім переступив через тіло й попрямував до квартири Ернандес, де на її сусідку чекала куди гірша доля.

Марія змогла підвестися й заледве добралася до будинку саме в той момент, коли серійний убивця виходив із нього. Жінка благала Раміреса не стріляти в неї знову. І той чомусь послухався. Мабуть, тоді Раміресу більше хотілося змінити штани, ніж убивати, адже він побачив ту, яку мав усі підстави вважати примарою. Це стало його величезною помилкою, адже завдяки тому, що жінка вижила, у поліції з'явився перший словесний портрет убивці. Згодом злочинця заарештували, і всі наступні роки життя він провів у камері смертников.

2. Як клізмы допомогли родині вижити протягом 38 днів посеред океану

У 1971 році 10-річний Ніл Робертсон запропонував своєму батькові ризикнути й вирушити в навколосвітню подорож. Старший Робертсон пристав на пропозицію сина, продав сімейну ферму й приготувався до відплиття на 13-метровій шхуні «Люсетта». Родина в повному складі — мати, батько й четверо дітей — вирушила в тривалий перехід із Фалмута (Англія) на Галапагоські острови.





Спочатку все йшло досить добре. Сім'я перебувала в плаванні півтора року й майже дісталася Центральної Америки. Та одного дня на судно напала зграя косаток. Величезні кити-вбивці пробили дно шхуны, і вона почала тонути. Робертсоны встигли пересісти в гумовий човен, але, оцінивши ситуацію, зрозуміли: питної води їм вистачить лише на 10 днів, а їжі — й того менше. При цьому вони опинилися посеред океану на кволому суденці. Щоб хоч як-то вижити, вони переробили одне з весел на спис, яким убивали черепах та акул і пили їхню кров, рятуючись від зневоднення.

Коли й це не допомогло, мати родини, яка колись працювала медсестрою, знайшла нестандартне рішення. Вона почала збирати дощову воду і, переробивши гумові сходинки мотузяної драбини на трубки для клізм, почала вводити собі, чоловікові та дітям зібрану прісну воду ректально. Пити дощову воду, яка перетворилася на брудний нудотний коктейль із кров'ю вбитих тварин, було неможливо. Однак товста кишка здатна засвоювати рідину, тому мандрівники отримували воду без ризику отруєння та нудоти. Такий хитрий трюк дав змогу родині протриматися в океані довгі 38 днів, поки їх нарешті не врятував японський риболовецький траулер.

3. Як акробат пережил катастрофу дирижабля завдяки тому, що був акробатом

Навички акробата навряд чи згодяться у буденному житті. Власне, акробатика корисна хіба що для двох речей: незвичного сексу та самих акробатичних виступів. Та, як виявилося, акробату набагато простіше вибратися з палаючого дирижабля, ніж пересічній людині. Це на власному прикладі довів Йозеф Шпа, який 3 травня 1937 року вижив під час катастрофи знаменитого повітряного судна «Гінденбург».



Шпа сидів у барі дирижабля й розмовляв з іншими пасажирами, з передчуттям чекаючи на довгоочікувану зустріч із дружиною, до якої залишалися лічені хвилини. Аж раптом дирижабль почав падати… Хоробрий пасажир розбив вікно й вибрався назовні, але, повиснувши з зовнішнього боку ґондоли, більше нічого не міг вдіяти. Вибір був невеликий: на шальках терезів була смерть у вогні або ж падіння з 12-метрової высоты. Трохи поміркувавши, Шпа вирішив ризикнути й обрав другий варіант. Варто зазначити, що Шпа був цирковим артистом, відомим під псевдонімом Бен Дова.

У такій ситуації звичайна людина переламала б собі всі кістки, але Шпа стала у пригоді його акробатична виучка. Він описав своє падіння так: «Я згрупувався перед стрибком, приземлився на ноги, підстрибнув у повітрі та впав обличчям донизу». Тоді Шпа обійшовся лише вивихом стопи. Сила удару відкинула його від місця падіння, яке й стало палаючою могилою «Гінденбурга».



Катастрофу зафільмували п'ять кінооператорів, які прибули на зустріч «Гінденбурга». Завдяки цим кадрам ви можете оцінити масштаб лиха.

4. Як 16 загублених у морі людей тиждень виживали завдяки грудному молоку

На початку нульових у Домініканській Республіці вибухнула економічна криза, через що чимало людей тікали до Пуерто-Рико. Там утікачів, звісно, одразу ж затримували, але тільки якщо їм щастило туди дістатися. Адже багато хто губився в морі на шляху від одного острова до іншого, хоча їх розділяли якихось 160 кілометрів. Так одного дня до Пуерто-Рико вирушили 16 пасажирів, віддавши дві свої місячні зарплати за переправу в крихітному човні, у якого, як на лихо, виявився зламаним компас. Серед цих людей була Фаустіна Мерседес, добра жінка, яку тепер називають «маленьким морським ангелом».



Човен загубився у відкритому морі й 12 днів дрейфував за течією. Харчі закінчилися вже за три дні. Дуже швидко люди почали страждати від спраги. На п'ятий день дрейфу вони були сильно зневоднені. Тоді Фаустіна запропонувала своїй сестрі посмоктати її груди. Річ у тім, що вдома в жінки залишилася однорічна донечка, яку вона до відплиття годувала грудьми. І саме грудне молоко врятувало тоді життя всім пасажирам. Восьмеро чоловіків та семеро жінок цілий тиждень по черзі пили молоко Фаустіни. Щоб підтримувати власні сили, рятівниця давала молоко своїй сестрі, Елені Мерседес, а та випоювала їй це молоко зі свого рота. На щастя, течія прибила їх до берега на 12-й день блукань.

5. Як вогнеборець урятувався від пожежі за допомогою вогню

Ви коли-небудь чули про вогняний смерч? Це справжнє торнадо з вогню. У серпні 1949 року в горах Монтани кілька таких торнадо переслідували вогнеборців, які десантувалися на парашутах у район звичайної, як їм здавалося, лісової пожежі.



Молоді пожежники намагалися втекти, але полум'я невідступно слідувало за ними. Швидко вичерпавши всі варіанти порятунку, вогнеборці почали дертися на гору. Звісно, якби вони краще вчили физику в школі, то усвідомили б, що це кепська ідея. Але хто ми такі, щоб судити людей у полоні паніки. Між іншим, вони так швидко шкрябалися на схил під кутом 76 градусів, що, можливо, встановили світовий рекорд. І це не жарти: коли маєш таку мотивацію, як нищівний вогонь за спиною, ще й не таке зробиш…

Коли хвиля вогню небезпечно наблизилася до загону, командир Ваг Додж підійшов до найближчої галявини з травою та підпалив її. Ідея полягала в тому, що цей «зустрічний вогонь», випаливши траву перед загоном, забезпечить невеликий прошарок кисню для кожного, хто опиниться в епіцентрі. Для людей, оточених полум'ям, це здавалося божевіллям, тому інші бійці пожежної команди бігли далі. Загалом у загоні було 16 осіб, та, на жаль, вижили лише троє, зокрема й Додж.



Двом іншим уцілілим вдалося оббігти хребет, який захистив їх від вогню, що, імовірно, виявилося значно розумнішим планом.

6. Як реальний Робінзон Крузо вишколив цілу армію котів

Історія Даніеля Дефо про виживальника Робінзона Крузо може здатися неймовірною та захопливою. Та ви здивуєтеся ще більше, коли дізнаєтеся, що вона ґрунтується на реальних подіях, які були куди вражаючими. Справжній Робінзон — шотландський боцман Александр Селкірк — більше скидався на Джека Горобця, ніж на того нудного дідугана з фільмів. По-перше, реальний Робінзон не зазнавав корабельної аварії. Через свій скажений та сварливий характер моряка просто висадили на безлюдний острів Мас-а-Тьєрра біля узбережжя Чилі. У реальності він не мав друга на ім'я П'ятниця. На острові на нього чекали 4 роки й 4 місяці цілковитої самотності.



Згідно зі спогадами Селкірка, на острові він багато часу проводив за молитвами та вивченням Біблії, та робив це скоріше від нудьги, ніж від побожності. Потерпаючи від самотності, він став справжнім володарем звірів. Іспанські мореплаваці вже завезли на острів кіз, щурів та котів, і Селкірк знайшов усім їм чудове застосування. Хоча спочатку щури стали для шотландця справжнім лихом: щоночі вони намагалися пообідати його пальцями й нищили мізерні запаси. Тож для власного захисту він вишколив армію лютих котів.

Та справжньою пристрастю Селкірка були дикі кози, яких на острові водилося вдосталь. Намагаючись здобути їжу та одяг, Селкірк улаштував на них справжнє полювання. Коли сірники та порох почали закінчуватися, Селкірк знайшов жорстокий, але дієвий спосіб полювати. Моряк ловив козенят і ножем підрізав їм сухожилля на ногах, щоб ті більше ніколи не могли швидко бігати. Так він забезпечив собі легку здобич на роки наперед. Дослідники навіть сперечаються щодо того, як далеко заходила пристрасть Робінзона до кіз: не виключено, що він використовував їх для задоволення власних ницих потреб.

До речі, поки Александр карався самотністю, корабель, з якого його висадили, зазнав трощі, а вся команда загинула. Тож висадка Селкірка на берег, як не дивно, урятувала йому життя.