Як виготовляють швейцарський армійський ніж (39 фото)

Вам усім, мабуть, добре знайомий швейцарський армійський ніж — багатофункціональний складаний ніж, оснащений лезом та кількома додатковими інструментами, як-от викрутки, відкривачки, штопор тощо. У складеному стані інструменти розміщені всередині руків'я ножа та висуваються обертанням довкола внутрішнього шарніра.





Сьогодні ми завітаємо на завод у маленькому містечку в центральній Швейцарії, де компанія Victorinox виготовляє всесвітньо відомі ножі ще з 1891 року — відтоді, коли вона навіть не мала цієї назви.



На фото — контейнер із пінцетами, які є обов'язковим елементом майже в кожній із цих моделей.

Сьогодні компанія виготовляє понад мільйон ножів на рік — близько 350 різних моделей.





Це одна з найперших моделей швейцарського армійського ножа, виготовлена ще у 1891 році. Саме тоді власник компанії Карл Ельзенер вирішив забезпечити армію ножами швейцарського виробництва. Хоча тоді ніж ще не мав нині всім відомого логотипа, а компанія Ельзенера не називалася Victorinox (цю назву вона отримала через кілька років на честь матері засновника, Вікторії, та від французького слова «inox», що означає «нержавіюча сталь»), у цьому виробі без зусиль можна впізнати прямого попередника сучасного ножа, який є майже в кожного з нас.

Уряд Швейцарії й досі закуповує ножі для своїх військових саме у цієї компанії. З 1891 року для швейцарської армії створили лише вісім різних моделей, останню з яких випустили у 2008 році.



На основі головного леза цього першого швейцарського армійського ножа можна побачити логотип компанії Карла Ельзенера — до того як отримати назву Victorinox, підприємство носило ім'я свого засновника.



Ельзенер прагнув створити спеціальний офіційний швейцарський армійський ніж для офіцерів і навіть розпочав випуск нової продукції. Проте швейцарський уряд вирішив, що офіцери цілком можуть користуватися звичайним солдатським ножем, який вони отримували на початку служби, тому відмовився від укладання додаткового контракту. Попри це, компанія виготовляла офіцерські ножі впродовж багатьох років. Ось такий вигляд мала модель 1931 року.



Коробка з готовими армійськими ножами чекає на пакування та відправку.



Щоб робітники не порізалися, дістаючи з контейнера леза, які тільки-но зійшли з конвеєра, використовують спеціальний затискач.



Цей апарат подає алюмінієві смуги до штампувальної машини, де виготовляють роздільники для різних інструментів швейцарського ножа. Роздільники роблять саме з алюмінію, щоб не обтяжувати ніж. Самі ж деталі зазвичай виготовляють із нержавіючої сталі.



Штампувальні машини, які виготовляють понад вісімсот деталей для ножів.



Тут можна простежити еволюцію швейцарського армійського ножа, починаючи з першої моделі 1891 року в правому нижньому кутку. У правому верхньому кутку — найновіша модель, випущена у 2008 році.

Попередній варіант, створений у 1968 році, розміщений у верхньому лівому кутку. Офіцерський ніж 1931 року випуску — у нижньому лівому кутку. А в центрі — одна з останніх моделей із червоним руків'ям.



На складі зберігаються десятки контейнерів із деталями для швейцарських армійських ножів.

У цьому ящику — кільця для ключів.



Робітник фабрики завантажує листи нержавіючої сталі до штампувальної машини, яка виготовляє леза.



Заготовки лез викладають на конвеєр. Вони прямують до печі, де піддаються загартуванню за температури 1050 градусів. Це забезпечить їхню міцність та довговічність на десятиліття.



Після штампувальної машини спеціальний апарат струшує контейнер із лезами, щоб видалити залишки металу після обробки.



Поверхня лез після штампування залишається шорсткою та нерівною. Тому їх завантажують у ці спеціальні машини, де за допомогою штучної керамічної крихти й води полірують упродовж кількох годин — від п'яти до восьми. Після цього поверхня леза стає ідеально гладенькою.



Контейнер зі штопорами.



Пластикові зубочистки.



Половинки ножиць.



А ось і готові ножиці. Невдовзі їх відправлять до складального цеху.



Коробки з лезами для класичних малих швейцарських армійських ножів.



Стелажі з готовими накладками для руків'я. Вони бувають кількох кольорів, зокрема традиційних синього та червоного.







Далі накладки руків'я та леза з набором інструментів поміщають у спеціальний прес, де накладки під тиском фіксуються на основній частині. У результаті отримують практично готовий ніж, за винятком пінцета, зубочистки та кільця для ключів.



Складання ножа.







Тут ми бачимо контейнери з пінцетами та зубочистками. Завдання робітників — швидко вставити ці деталі в ножі, які рухаються конвеєрною стрічкою.





Заготовки для лез швейцарських ножів.



Плоскогубці, що входять до комплекту ножа.



Коробка з алюмінієвими фіксаторами. Вони утримують головне лезо ножа у відкритому положенні.



Контейнер із головними лезами класичного швейцарського армійського ножа.



Незагострені леза.



На фото: у цього ножа, виготовленого ще в 1931 році, вийшла з ладу пружина, що відповідає за висування головного леза.

Окрім безпосереднього виготовлення швейцарських армійських ножів, компанія Victorinox за невелику плату пропонує ще одну справді неоціненну послугу — ремонт або заміну будь-якого ножа, випущеного за всю історію бренду.



Через величезну популярність швейцарських ножів Victorinox на ринок потрапляє чимало дешевих і неякісних підробок, вироблених здебільшого в Китаї.



Робітниця перевіряє кожну деталь швейцарського армійського ножа. Вона використовує тканину, щоб не порізати руки, та спеціальний інструмент, який допомагає тестувати кожен ніж і всі його елементи.



А це деталь швейцарського ножа для вершників, призначена для чищення кінських копит.