Маргарет Гамільтон померла у 90 років: біографія героїні місячної програми, про яку мовчали десятиліттями (6 фото)
У великих проєктах лаври дістаються небагатьом, а сотні інших людей залишаються в тіні. Запитайте, хто першим ступив на Місяць, — і почуєте ім'я Ніла Армстронга. Але ім'я Маргарет Гамільтон (Margaret Hamilton) навряд чи про щось вам скаже. Тим часом вона керувала у Массачусетському технологічному інституті (MIT) розробкою бортового програмного забезпечення для місячних кораблів НАСА. 30 вересня 2026 року Гамільтон померла у віці 90 років. Розповідаємо все: від прогнозу погоди до медалі з рук президента США. 
Скромна дівчина в окулярах
Саме ця скромна дівчина в окулярах стояла за успіхом польоту до супутника Землі. 20 липня 1969 року о 20:17 за всесвітнім часом (UTC) місячний модуль «Аполлона-11» із Нілом Армстронгом та Баззом Олдріном сів на Місяць. Так розпочалася нова епоха в розвитку цивілізації. 
Гамільтон (праворуч) із колегою в MIT. На початку 1960-х професія програміста тільки зароджувалася
Маргарет народилася 1936 року в Індіані й закінчила коледж за спеціальністю «математика». У 1959 році вона прийшла до MIT і писала програми для прогнозування погоди. А 1965 року перейшла до лабораторії, де шукали програмістів для місячної місії. До 1968 року над кодом «Аполлона» там працювали вже понад 400 осіб.
Стос коду заввишки з неї
Політ і посадка минули не без труднощів, але цілком успішно саме завдяки програмам «Аполлона», які створила команда Гамільтон.
Саме так виглядав повний роздрук коду для місячної програми.
«На цій фотографії я стою поруч із вихідним кодом, на якому працював бортовий комп'ютер «Аполлона» (Apollo Guidance Computer, AGC). Уточню, що в цьому стосі тільки код — там немає звітів про усунення багів і логів». 
Роздрук коду «Аполлона» майже врівень із самою Гамільтон. Знімок зробили в MIT у 1969 році
Код писали від руки, потім переносили на перфокарти й отримували роздруки. Готову програму «вшивали» у пам'ять на заводі «Рейтеон» (Raytheon): жінки вручную простягали дроти крізь магнітні кільця. Інженери називали це «LOL memory» — «пам'ять маленьких літніх леді» (little old ladies). Постійної пам'яті в комп'ютері було лише 72 кілобайти.
Робота, яку не вважали серйозною
У 1960-х програмування ніхто не вважав серйозною професією. Головними вважалися інженери, які створювали «залізо».
«Моя робота не передбачала якогось особливого шанування. Усім здавалося, що програмування — це найлегша праця, щось на кшталт стенографування на друкарській машинці. Основною роботою вважалися процеси, пов'язані із „залізом“». 
Гамільтон у 1989 році. Вона доводила, що програмісти — такі ж інженери, як і конструктори «заліза»
Гамільтон вирішила це змінити. Вона почала називати свою роботу «software engineering» — «програмна інженерія». Спочатку колеги глузували, але згодом визнали її правоту. Пізніше термін прижився.
Жінки в команді не лише писали код, а й давали слушні поради чоловікам щодо вдосконалення обладнання.
Тривога за 3 хвилини до посадки
Коли Армстронг і Олдрін майже досягли місячної поверхні, на панелі спалахнула тривога з кодом 1202: бортовий комп'ютер перевантажений. Радар стикування засипав його непотрібними під час посадки даними.
Команда Гамільтон заздалегідь навчила програму давати раду перевантаженням. Комп'ютер сам скинув другорядні завдання й зберіг головне — керування спуском. Перезапуск стався автоматично, без команди пілотів. 
Гамільтон із вимпелом MIT біля макета командного модуля. Її програми працювали і на командних, і на місячних модулях
У Х'юстоні рішення ухвалювали за лічені секунди. Інженер Джек Гарман (Jack Garman) знав, що доки тривоги не йдуть суцільним потоком, комп'ютер дає собі раду. Посадку дозволили, і американці повернулися на Землю переможцями. Без такого відновлення висадка, за словами самої Гамільтон, навряд чи вдалася б.
Від перфокарт до медалі Свободи
У 1976 році Гамільтон заснувала компанію «Програмне забезпечення вищого порядку» (Higher Order Software), а в 1986 році — «Гамільтон Текнолоджіс» (Hamilton Technologies). Обидві працювали у Кембриджі, штат Массачусетс. 
Найвища цивільна нагорода США: Обама вручив Гамільтон Президентську медаль Свободи 22 листопада 2016 року
А 2003 року НАСА виплатило їй 37 200 доларів — найбільшу на той момент премію агентства для однієї людини. Гамільтон померла у Кембриджі, штат Массачусетс, 30 вересня 2026 року. Їй було 90 років. Причину смерті не назвали.
Заслуги цієї чудової жінки в освоєнні космосу незаперечні, хоча вона завжди залишалася в тіні астронавтів і конструкторів. «Другого шансу не було. Ми це знали», — казала Гамільтон у 2009 році. Кого ще з таких «невидимих» героїв великих проєктів знаєте ви? Пишіть у коментарях.
