Бонні та Клайд — історія банди Барроу (23 фото)

Сьогодні, 17:14

Бонні та Клайд — найвідоміша парочка американських грабіжників часів Великої депресії. Банда Барроу причетна до численних грабунків та вбивств, однак до наших днів дійшов надміру романтизований образ цих злочинців.

Їхній долі присвячували газетні заголовки та фільми, але реальна історія Бонні та Клайда не завжди нагадувала красиву картинку. Пропонуємо вашій увазі цікаві факти про легендарний злочинний дует.

Клайд — не перший чоловік-злочинець у житті Бонні

Бонні Паркер народилася 1 жовтня 1910 року в Ровені, штат Техас, і виросла в Західному Далласі. Перш ніж зустріти Клайда, вона вийшла заміж за своє шкільне кохання — Роя Торнтона. Усього через рік стосунків 16-річна Бонні пішла під вінець із Роєм, який заробляв на життя грабунками та розбоєм.

Бонні була старанною ученицею, але незадовго до свого 16-річчя покинула школу й вийшла заміж за Роя Торнтона

Через регулярні зради Торнтона пара невдовзі розійшлася, проте офіційно розлучення так і не оформили, тож Бонні до кінця життя носила облучку. Крім того, на згадку про невдалі стосунки вона зробила татуювання у формі сердець із іменами «Бонні» та «Рой» на внутрішньому боці стегна.

Рой Торнтон

У 1933 році Торнтона заарештували за збройний грабіж, а роком пізніше померла Бонні. Тоді Рой заявив пресі, що щиро радий такому фіналу її життя. На його думку, краще померти, ніж опинитися за ґратами. У 1937 році він спробував втекти з в'язниці й був застрелений охоронцями.

Бонні допомогла Клайду втекти з в'язниці

Клайд Барроу народився 24 березня 1909 року в окрузі Елліс, штат Техас. Його батьки були бідними фермерами, тому з самого дитинства йому та його братам доводилося самотужки добувати собі прожиток.

Ще в підлітковому віці його неодноразово затримували за крадіжки та торгівлю краденим. Підрісши, Клайд із братами взялися за серйозніші й прибутковіші злочини: злом сейфів, пограбування крамниць та викрадення автомобілів. Клайд і Бонні познайомилися в січні 1930 року й одразу припали одне одному до душі. За кілька тижнів Клайда звинуватили в низці злочинів і відправили до Вейко.

Переконана в тому, що Клайд — її доля, Бонні вирушила за коханим і пронесла до в'язниці пістолет. Саме це дозволило Барроу та кільком його сокамерникам вирватися на волю. На жаль, свобода тривала ненадовго.

Під час втечі Клайд убив людину, тому коли його знову спіймали й заарештували, на нього чекало куди суворіше покарання. Цього разу його засудили до 14 років ув'язнення не в місцевій в'язниці, а в тюрмі Істгем, відомій надзвичайно жорстоким ставленням до в'язнів.

Бунт в Істгемі

Життя в Істгемі було не з солодких: в'язнів карали каторжною працею. Понад те, молодий і привабливий Клайд регулярно ставав жертвою сексуального насильства з боку сокамерників. Прагнучи вирватися з цих умов, Барроу відрубав сокирою два пальці на лівій нозі — тільки б його перевели до іншої виправної установи.

Як з'ясувалося, така жертва була даремною, адже буквально за тиждень мати Клайда змогла домогтися його звільнення під заставу.

Клайд залишив Істгем жорстокою та загартованою людиною. Один із його сокамерників згадував, що «з жалюгідного школяра він перетворився на гримучу змію». Після звільнення Барроу Бонні наполегливо радили розірвати з ним усі зв'язки, але почуття молодих злочинців виявилися сильнішими за здоровий глузд.

У серпні 1932 року Клайд упивав із спільниками в одному з барів Стрінгтауна, штат Оклахома, коли до них підійшли шериф із помічником. Напідпитку Барроу та компанія відкрили вогонь, убивши помічника й поранивши шерифа. Наступні два роки банда провела у втіках.

Найвідоміші фотографії

Квартира банди Барроу в Джопліні, штат Міссури

Станом на 1932 рік до банди Барроу входили Бонні, Клайд, брат Клайда Бак, його дружина Бланш, Вільям Д. Джонс, Генрі Метвін, Реймонд Гамільтон, Джо Палмер та Ральф Фултс. У 1933 році компанія перебралася до Міссури, в місто Джоплін, де у 1920-х годах переховувалися ґанґстери. Оселившись у трикімнатній квартирі над гаражем, вони не соромилися гучно розважатися з алкоголем та азартними іграми. Саме це й привернуло увагу підозрілих сусідів, які звернулися до поліції.

Під час облави злочинці якийсь час відстрілювалися, але згодом їм вдалося втекти, виїхавши з гаража. Під час огляду квартири банди Барроу виявили численні фотографії: злочинці й справді багато фотографувалися, але справжньою фанаткою цієї справи була Бонні.

Знайдені у квартирі фотографії поліція розіслала по відділках найближчих населених пунктів

Більшість відомих сьогодні фотографій Бонні та Клайда — постановочні. Парочка полюбляла театрально позувати, вбравшись у вишуканий одяг, як на рекламних знімках. Саме ці світлини й сформували та зберегли образ найвідомішого злочинного дуету. На багатьох фото Бонні зображена зі зброєю, проте, хоч дівчина й непогано володіла нею, у більшості випадків вона виконувала роль навідниці.

Не найуспішніший промисел

Попри статус легендарних грабіжників XX століття, Бонні та Клайд були не такими вже й успішними. За два роки вони пограбували не більше 15 банків, а їхня здобич часом не перевищувала $80. З огляду на те, що банда з дев'яти осіб постійно перебувала у втіках, награбованого заледве вистачало на найнеобхідніше. Інколи доходило до того, що «найвеличнішим злочинцям» доводилося зламувати торговельні автомати, аби здобути дрібняки.

Автор книжки «Go Down Together: The True Untold Story of Bonnie and Clyde» Джефф Ґуїнн писав, що далеко не завжди метою грабунків була здобич. Він пояснював:

Так, банда Барроу грабувала банки й іноді вбивала правоохоронців. У 1933 році банкіри та працівники поліції уславилися своїм нелюдяним ставленням до простих людей, які втратили кошти через світову фінансову кризу. Тому чимало американців сприймали дії Бонні, Клайда та компанії як своєрідну помсту. Адже хтось повинен був утерти носа багатіям.

Бонні передбачила свою смерть у вірші

У липні 1933 року банда Барроу вдерлася на зброярський склад Національної гвардії США в Еніді, штат Оклахома. Там вони викрали п'ять автоматів і тисячі набоїв, ставши ще небезпечнішими, ніж будь-коли. Якось у Великодню неділю 1934 року вони відкрили вогонь у бік двох поліцейських — Г. Б. Вілера та Г. Д. Мерфі.

Офіцер Мерфі вперше вийшов на службу за два тижні після власного весілля. Цей напад став останньою краплею для влади кількох штатів, яка вирішила об'єднати зусилля, щоб урешті покінчити з небезпечним дуетом.

Меморіал у пам'ять про офіцерів Вілера та Мерфі, убитих членами банди Барроу

Бонні любила писати вірші у своєму особистому щоденнику, і один із них пророкував швидку смерть Бонні та Клайда. Імовірно, Паркер усвідомлювала, що вони переступили межу, тож розплата була лише питанням часу.

Some day they’ll go down together

they’ll bury them side by side

to few it’ll be grief

to the law a relief

but it’s death for Bonnie and Clyde

Клайд і саксофон

Клайд Барроу був обдарованим музикантом, який обрав хибний шлях. Молодша сестра Клайда, Ліліан Барроу, розповідала, що її брат любив тішити простих людей, які втратили засоби до існування через Велику депресію. Він мав непоганий хист до творчості й ще підлітком відкрив для себе саксофон.

23 травня 1934 року викрадений бандою Барроу Ford V8 потрапив у засідку за наведенням батька одного з членів банди — Генрі Метвіна. Коли закохані, нічого не підозрюючи, побачили його на узбіччі й вирішили привітатися, поліція відкрила вогонь по авто. Клайд загинув миттєво від пострілу в голову, загалом обидва злочинці дістали понад 50 вогнепальних поранень. У машині з тілами вбитих поліція знайшла й улюблений саксофон Барроу, який він завжди возив із собою.

Моторошний сувенір

Коли новина про розправу над найвідомішою парою грабіжників розлетілася округою, місцеві мешканці кинулися до місця загибелі Бонні та Клайда, щоб утягти собі хоч уламок історії легендарних злочинців. Коли слідчий урешті прибув на місце засідки, він побачив, що люди намагалися розтягти геть усе — від гільз до уламків скла та фрагментів закривавленого одягу. Один спритний чоловік навіть намагався відрізати кишеньковим ножем ліве вухо Клайда як сувенір.

Уже за кілька годин після смерті Бонні та Клайда до довколишніх населених пунктів почали з'їжджатися люди з інших міст, аби почути історію їхньої загибелі. На упізнання загиблих приїхав батько Клайда, Генрі Барроу, який ледь витримав це видовище. Навіть під час підготовки тіл до поховання працівник похоронного бюро з великими труднощами зміг забальзамувати покійних через величезну кількість кульових отворів.

Мати Клайда

Мати Клайда Кумі Вокер

Після смерті Бонні та Клайда уряд США звернув увагу на їхніх родичів і друзів. Понад десять осіб опинилися під слідством через можливе сприяння грабіжникам. Зокрема, під підозру потрапила й мати Клайда, Кумі Вокер. Прокурор Клайд О. Істус був переконаний, що всі члени родини брали участь у змові, а справжньою ватажкою була Кумі.

Кумі зізналася, що періодично бачилася з сином і Бонні, допомагаючи їм їжею та одягом. Вона до останнього захищала Клайда, переконуючи суд, що її син не міг бути вбивцею, і відмовлялася вірити тому, що про нього писали в газетах. За пособництво банді Барроу Кумі засудили до 30 днів ув'язнення.

They’ll bury them side by side

Про могили грабіжників із 1990-х років дбають їхні родичі: племінник Клайда Бадді Барроу та племінниця Бонні Рея Лін Ліндер

У останні роки життя Паркер і Барроу не раз казали, що прагнуть бути похованими разом. Їхнє передсмертне бажання так і не виконали. Бонні одразу поховали на цвинтарі Фіштрап у Далласі, а згодом її тіло перенесли до Меморіального парку Краун-Гілл. Клайд спочиває на цвинтарі Вестерн-Гейтс. Поруч із його могилою й досі залишається вільна ділянка для Паркер.

Усі родичі пари виступали за їхнє спільне поховання, проте проти висловилася мати Бонні, яка не схвалювала цих стосунків. На місці загибелі пари стоїть меморіал на честь поліцейських, які позбавили світ небезпечних злочинців.