25 найнебезпечніших комах на планеті (26 фото)

Мільйони видів комах, які живуть сьогодні на Землі, відіграють надзвичайно важливу роль в екосистемі нашої планети. Хоча більшість із них безпечна, деякі можуть завдавати людині чимало клопоту, а окремі види — отруйні та навіть смертельно небезпечні. Від звичних мурах і мух до більш екзотичних жуків — пропонуємо вам добірку з 25 найнебезпечніших комах у світі.







1. Терміти

Терміти не становлять прямої загрози для людини, відіграють важливу роль у довкіллі, а в деяких культурах їх навіть споживають у їжу. Проте ці крихітні істоти здатні завдати колосальної шкоди інфраструктурі, часом роблячи будинки геть непридатними для життя.





2. Воші

Воші — безкрилі паразити, які живляться часточками шкіри, кров'ю та іншими виділеннями людського тіла. Найчастіше їхніми носіями є самі люди. У природі налічується приблизно п'ятнадцять різних видів вошей. Як і терміти, воші не завжди становлять пряму небезпеку для здоров'я людини, але можуть розносити небезпечні хвороби.



3. Чорноногий кліщ

Щороку чорноногий кліщ інфікує тисячі людей хворобою Лайма, яка починається з висипу навколо укусу у формі бичачого ока. До перших симптомів цього захворювання належать головний біль та лихоманка. З подальшим розвитком хворобы у потерпілого виникають проблеми із серцево-судинною системою. Смертельні випадки від цих укусів поодинокі, але наслідки можуть нагадувати про себе протягом багатьох років після неприємної зустрічі з кліщем.



4. Кочові мурахи

Перша істота у нашому списку, небезпечна у буквальному розумінні цього слова, — бродячі мурахи, відомі своєю хижацькою агресією. На відміну від інших видів, вони не будують постійних мурашників, а формують колонії, що мігрують із місця на місце. Ці хижаки постійно пересуваються протягом дня, полюючи на комах та дрібних хребетних. Фактично ціла колонія за день може знищити понад пів мільйона комах і дрібних тварин.

5. Оса

Більшість ос не становлять особливої прямої загрози, однак окремі їхні види (наприклад, німецька оса Північної Америки) досягають чималих розмірів і бувають неймовірно агресивними. Відчувши небезпеку чи вторгнення на власну територію, вони здатні жалити багаторазово і дуже боляче. Вони мітять нападників і в деяких випадках можуть довго їх переслідувати.



6. Чорна вдова

Хоч укус самки павука чорної вдови й може бути дуже небезпечним для людини через виділені нейротоксини, за вчасно наданої медичної допомоги наслідки обмежаться лише болем. На жаль, поодинокі смертельні випадки від укусу чорної вдови все ж траплялися.



7. Волохата гусінь молі-кокетки

Гусениці молі-кокетки Megalopyge opercularis виглядають милими й пухнастими, але нехай ця кумедна зовнішність не вводить вас в оману: вони вкрай отруйні.

Зазвичай вважають, ніби пекучими є самі волоски, але насправді отрута виділяється через шипи, заховані в цій «вовні». Шипи дуже ламкі й після дотику залишаються в шкірі. Отрута викликає печіння в ділянці ураження, головний біль, запаморочення, блювоту, різкий біль у животі, ураження лімфатичних вузлів, а іноді й зупинку дихання.



8. Таргани

Тарган відомий як переносник багатьох небезпечних для людини хвороб. Головна небезпека сусідства з тарганами полягає у тому, що вони залазять у унітази, сміттєві баки та інші місця скупчення бактерій, а відтак розносять їх довкола. Таргани можуть ставати причиною безлічі недуг: від гельмінтозів і дизентерії до туберкульозу та тифу. Вони здатні переносити грибки, одноклітинні організми, бактерії й віруси. І ось цікавий факт — вони можуть обходитися без їжі та води протягом кількох місяців.



9. Черви-паразити

Паразитичні черви — це тип еукаріотичних паразитів. Більшість із них живе у травному тракті людини, спричиняючи безсоння, нудоту, блювоту та інші проблеми зі здоров'ям.



10. Постільні клопи

Людина не відчуває самого моменту укусу, оскільки слина клопа містить знеболювальну речовину. Якщо клоп з першої спроби не дістався до капіляра, він може вжалити кілька разів. На місці укусу виникає сильний свербіж, а також може з'явитися пухир. Зрідка трапляються виражені алергійні реакції. На щастя, майже 70 відсотків людей практично не відчувають наслідків укусів.

Постільні клопи є побутовими комахами і не належать до активних переносників інфекцій, однак у їхньому організмі можуть тривалий час зберігатися збудники хвороб, що передаються через кров (наприклад, вірусного гепатиту B, чуми, туляремії, Ку-гарячки). Найбільшої шкоди вони завдають саме укусами, позбавляючи людину повноцінного відпочинку та сну, що згодом позначається на ментальному здоров'ї та працездатності.



11. Людський ґедзь

Личинки людського ґедзя можуть передавати людині небезпечних для життя паразитів. Відомі також як торсало (torsalo), ці ґедзі зазвичай «подорожують» за допомогою москітів. Коли москіт, який переносить личинку ґедзя, сідає на шкіру, личинка потрапляє в організм хазяїна. За кілька днів вона розростається під шкірою і може спричинити серйозну інфекцію, якщо вчасно не обробити місце укусу.



12. Багатоніжка

Багатоніжка (Scutigera coleoptrata) — істота, яку також називають мухоловкою, походить імовірно із Середземномор'я (хоча деякі джерела вказують на Мексику). Вона стала надзвичайно поширеною по всьому світу. Попри непривабливий вигляд, багатоніжки роблять корисну справу, адже знищують інших комах-шкідників і навіть павуків. Щоправда, людей з ентомофобією (страхом перед комахами) цей аргумент навряд чи переконає. Зазвичай їх убивають через лякливий зовнішній вигляд, хоча в деяких південних країнах цих істот навіть охороняють.

Мухоловка — хижак: вона впорскує жертві отруту і лише потім з'їдає її. Часто ці істоти селяться в оселях, не завдаючи шкоди їжі чи меблям. Вони обожнюють вологу, тому їх нерідко можна зустріти у підвалах, під ваннами або в туалетах. Живуть мухоловки від 3 до 7 років, а новонароджені мають лише 4 пари ніг, додаючи по одній з кожним линянням.

Зазвичай укус такої істоти не становить загрози для людини, хоч його й можна порівняти із легким уколом бджоли. Для когось це може бути боляче, але зазвичай усе обмежується переляком чи сльозами. Звісно, багатоніжки не винні в тисячах смертей, але багато хто здивується, дізнавшись, що щороку хтось усе ж гине від їхніх укусів. Річ у тім, що можлива гостра алергійна реакція на отруту, хоча це трапляється вкрай рідко.



13. Чорний скорпіон

Хоч скорпіони й не належать до комах (вони є членистоногими з класу павукоподібних), ми все ж додали їх до цього списку — тим паче що чорні скорпіони є найнебезпечнішими серед усіх видів. Більшість із них мешкає в Південній Африці, найчастіше — у пустельних районах. Вони відрізняються від інших видів товстими хвостами й тонкими лапами. Чорні скорпіони жалять, впорскуючи жертві отруту, яка викликає сильний біль, параліч і навіть може призвести до смерті.



14. Клоп-хижак

Ще один кровопивця — клоп-хижак, він же Assassin bug, або Reduviidae. Основу його раціону становлять комахи та їхні личинки, але деякі тропічні види не проти поласувати кров'ю дрібних тварин і навіть людини. Клоп-хижак розносить хворобу Шагаса та часто інфікує людей, які мешкають у бідних сільських регіонах.



15. Мураха-куля

Paraponera clavata — вид великих тропічних мурах із роду Paraponera Smith підродини Paraponerinae (Formicidae), які мають потужне жало. Цю мураху назвали «кулею» тому, що потерпілі порівнюють відчуття від її укусу з вогнепальним пораненням.

Укушена людина відчуває пульсуючий нестерпний біль протягом всієї доби. Деякі місцеві індіанські племена (Satere-Mawe, Maue у Бразилії) використовують цих мурах у вельми болісних обрядах ініціації хлопчиків (що призводить до тимчасового паралічу й навіть почорніння ужалених пальців). Під час дослідження хімічного складу отрути з неї виділили паралітичний нейротоксин (пептид), названий понеротоксином.



16. Бразильський мандрівний павук

Також відомі як Phoneutria, бразильські мандрівні павуки — це отруйні істоти, які мешкають у тропіках Південної та Центральної Америки. У Книзі рекордів Гіннеса 2010 року цей вид визнали найотруйнішим павуком у світі.

Отрута павуків цього роду містить потужний нейротоксин PhTx3. У смертельній концентрації він спричиняє втрату контролю над м'язами та проблеми з диханням, що призводить до паралічу і зрештою — до удушення. Самого укусу помірно боляче, однак отрута миттєво вражає лімфатичну систему, а її потрапляння в кровообіг у 85% випадків спричиняє зупинку серця. Усі м'язи потерпілого судомно зводить, а в чоловіків іноді виникає приапізм. Існує протиотрута, яку застосовують разом із антибіотиками, проте через важкість ураження процедура детоксикаціі є буквально боротьбою за життя.



17. Малярійний комар

Малярійні комарі, або анофелесы, — рід двокрилих комах, чимало видів яких є носіями небезпечних паразитів людини — малярійних плазмодіїв. Комар інфікується плазмодієм від хворої людини або носія. У тілі комара малярійний плазмодій проходить цикл статевого розмноження. Заразним для людини комар стає через 4–10 днів після інфікування й залишається таким протягом 16–45 днів. Також комарі розносять інші види плазмодіїв, що викликають малярію у тварин.



18. Щурячі блохи

Щурячі блохи — один із найнебезпечніших видів блох (Pulicidae), головний переносник чуми. Вони паразитують на щурах (Rattus, Nesokia) та піщанках (Gerbillinae). Ці комахи розносять чумну паличку (Yersinia pestis) і Rickettsia typhi, а також є проміжними хазяїнами паразитичних стьожкових черв'яків — щурячого (Hymenolepis diminuta) та мишачого (Hymenolepis nana) ціп'яків. Інфекції можуть передаватися від одного покоління блох до іншого через яйця.



19. Африканська медоносна бджола

Африканські бджоли (також відомі як бджоли-вбивці) — нащадки комах, завезених з Африки до Бразилії у 1950-х рокач задля нарощування виробництва меду. Деякі африканські матки почали спаровуватися з місцевими європейськими бджолами. Утворені гібриди мігрували на північ, і їх досі зустрічають у Південній Каліфорнії.

Африканські бджоли мають такий самий вигляд і зазвичай поводяться так само, як і європейські бджоли, що мешкають у США. Розрізнити їх можна лише за допомогою ДНК-аналізу. Їхні жала нічим не відрізняються від жала звичайної бджоли. Проте є суттєва відмінність — надзвичайна агресія під час захисту гнізда. Зафіксовано випадки в Південній Америці, коли африканські бджоли забивали до смерті худобу та людей. За таку лють вони й отримали прізвисько «бджоли-вбивці».

Крім того, цей вид відомий своєю загарбницькою поведінкою. Їхні рої нападають на вулики звичайних медоносних бджіл, захоплюють їх і посадовлюють власну матку. Вони атакують величезними колоніями і готові знищити кожного, хто наблизиться до їхньої королеви.

20. Блохи

Хоч блоху й рідко вважають смертоносною, ці комахи переносять безліч інфекцій між тваринами та людьми. Протягом всієї історії людства вони сприяли спалахам жахливих епідемій, зокрема бубонної чуми.



21. Вогняні мурахи

Вогняні мурахи (англ. Fire ant) — кілька споріднених видів мурах із групи Solenopsis saevissima роду Solenopsis. Вони мають сильне жало й отруту, дія якої нагадує опік від вогню (звідси й назва). Найчастіше під цією назвою мають на увазі інвазивного червоного вогняного мураху, який поширився по всій планеті. Відомі випадки, коли укус навіть однієї такої мурахи спричиняв важкі наслідки, анафілактичний шок і навіть смерть.



22. Коричневий павук-самітник

Другий павук у нашому списку, коричневий самітник, не виділяє нейротоксинів, як чорна вдова. Проте його укус руйнує тканини й спричиняє виразки, які гояться місяцями.

Сам момент укусу часто минає непоміченим — за відчуттями він нагадує легкий укол голкою. Однак протягом 2–8 годин біль починає наростати. Далі перебіг залежить від кількості отрути, що потрапила в кров. Отрута коричневого самітника має гемолітичну дію, тобто спричиняє некроз і руйнування тканин. Для малих дітей, літніх та ослаблених людей такий укус може виявитися смертельним.



23. Мурахи сіафу

Сіафу (Dorylus) — ці кочові мурахи мешкають переважно у Східній та Центральній Африці, а також у тропічній Азії. Вони живуть велетенськими колоніями чисельністю до 20 мільйонів особей, причому всі вони сліпі. Орієнтуються та подорожують комахи за допомогою феромонів. Колонія не має постійного гнізда й безупинно кочує. Під час розселення, аби прогодувати личинок, мурахи атакують усіх безхребетних на своєму шляху.

У колонії є особлива каста — солдати. Вони сягають 13 мм у довжину й кусають за допомогою міцних гачкоподібних щелеп. Щелепи солдатів настільки потужні, що в деяких регіонах Африки їх використовують замість хірургічних швів: рана залишається стягнутою до 4 днів. Зазвичай після укусу сіафу наслідки мінімальні й допомога лікаря не потрібна. Утім діти та люди похилого віку надто чутливі до цих укусів, і відомі смертельні випадки через ускладнення. За статистикою, щороку від цих комах гине від 20 до 50 осіб. Головна причина — їхня неймовірна агресивність під час захисту колонії, на яку людина може натрапити випадково.



24. Гігантський азійський шершень

Багато хто з нас бачив джмелів — вони здаються доволі пухнастими і не викликають остраху. А тепер уявіть джмеля, який виріс ніби на стероїдах, або ж просто подивіться на азійського велетня. Ці шершні є найбільшими у світі — їхня довжина сягає 5 см, а розмах крил — 7,5 см. Жало цих комах завдовжки до 6 мм, і з їхнім укусом не порівняється жодна бджола чи оса, до того ж вони можуть жалити багаторазово. Таких небезпечних істот у Європі чи США немає, а от під час подорожі Східною Азією чи горами Японії з ними цілком можна перетнутися. Очевидці порівнюють відчуття від укусу з розпеченим цвяхом, що впивається у тіло.

Отрута містить 8 різних сполук, які руйнують м'які тканини й виділяють особливий запах, що приваблює інших шершнів до жертви. Люди з алергією на бджолину отруту можуть загинути від анафілаксії, але трапляються й смерті від нейротоксину мандоротоксину, якщо той потрапляє глибоко в тканини. Вважається, що щороку від їхніх укусів гине близько 70 людей. Цікаво, що жало — не єдина зброя цих істот: своїх жертв вони часто трощать потужними щелепами.



25. Муха цеце

Муха цеце мешкає у тропічній та субтропічній Африці, зокрема в районах пустель Калахарі та Сахара. Ці мухи є переносниками трипаносомозів, які викликають небезпечну сонну хворобу у тварин та людей. Анатомічно цеце дуже схожі на звичайних мух — їх відрізняють за хоботком на передній частині голови та особливим складанням крил. Саме хоботок дає їм змогу добувати їжу — кров диких ссавців Африки. На цьому континенті водиться 21 вид таких мух, довжиною від 9 до 14 мм.

Не варто вважати цих мух нешкідливими, адже вони регулярно стають причиною людських смертей. За оцінками, в Африці до 500 тисяч осіб інфіковані сонною хворобою, яку розносить саме ця комаха. Недуга порушує роботу ендокринної та серцево-судинної систем. Згодом уражається нервова система, що спричиняє сплутаність свідомості та розлади сну. Напади апатії та втоми змінюються гіперактивністю.

Останню велику епідемію зафіксували в Уганді у 2008 році. Загалом ВООЗ зараховує цю недугу до списку «забутых хвороб». Проте лише в Уганді свого часу за 6 років від сонної хвороби померло 200 тисяч людей. Вважають, що це захворювання значною мірою гальмує економічний розвиток Африки. Цікаво, що мухи кидаються на будь-який теплий об'єкт, навіть на автомобіль, а вот зебр не чіпають, сприймаючи їх лише як мерехтіння смуг. До речі, мухи цеце врятували Африку від ерозії ґрунтів та перевипасу, який спричиняє велика рогата худоба.

Люди вигадували чимало способів боротьби з цими комахами. У 1930-х роках на західному узбережжі знищили всіх диких свиней, але це стримало мух лише на 20 років. Нині боротьбу ведуть через відстріл диких тварин, вирубування чагарників та стерилізацію самців радіацією, аби позбавити їх здатності розмножуватися.