Жодних фруктів і морфій на ніч: дикі поради щодо виховання дітей вікторіанської епохи (8 фото)

Угадайте, що спільного між вихованням дітей у наш час і за вікторіанської доби? Ви зроду не здогадаєтеся, але нас із Британією позаминулого століття поєднує величезна кількість безглуздих порад для батьків від «авторитетних експертів». Якщо зараз мами, тати й бабусі черпають мудрість з інтернету, то раніше поради видавали в книжках, які розхоплювали як гарячі пиріжки.

Ми зібрали найекзотичніші рекомендації, які, на думку англійських науковців вікторіанської епохи, мали б допомогти виростити здорову та розумну дитину.





Здорове харчування по-вікторіанські

У XIX столітті, як і зараз, батькам радили приділяти особливу увагу харчуванню дітей. Тогочасні вчені не без підстав вважали, що помилки в дитячому раціоні призводять до розладу шлунка, кишкових колік та інших негараздів. Ось тільки серед небажаних для малечі продуктів опинилися вельми несподівані.



Популярний «Підручник гігієни Джорджа Генри Рое», виданий у Лондоні 1890 року, стверджував, що дітям категорично протипоказані цукерки, пироги, варення та солоні огірки. З цим важко сперечатися, але не поспішайте хвалити автора. До цього списку раптово потрапили горіхи й, увага, геть усі фрукти.

Ні, ми не помилилися — батькам рекомендують стежити, щоб малюки не наїлися абрикосів, персиків, слив, родзинок, вишень та черешень. Але що ж пропонує сер Джордж Рое як повноцінний здоровий раціон? Усе просто — до скромного списку корисних для дітей продуктів потрапили вівсяна та перлова каші, хліб і відварна картопля.

Дітям вікторіанської епохи не заздрити. Крім усього іншого, авторитетний фахівець стверджував, що їжу не можна вживати ні гарячою, ні холодною. Усе, що дають дитині, має бути ледь теплим. Перекуси в ті суворі часи не схвалювали, але батькам дозволяли дати чаду, як виняток, шматочок сухого хліба.

Заборона на зелене

Одним із найважливіших стовпів дитячого та підліткового харчування у вікторіанську епоху була заборона на все зелене. Лідія Марія Чайлд у своєму довіднику 1831 року «Книга матерів» заявляє, що коли в дитини прорізуються зуби, їй категорично заборонено давати їжу та напої зеленого кольору.





Інший експерт на ім'я Пай Генрі Шавасс стверджував, що дітям узагалі не можна давати нічого, що «містить зелені та жовті пігменти». Під забороною опинився навіть зелений чай! Шавасс запевняв, що зелений чай змушує людей нервувати, і це особливо небезпечно для несформованої дитячої психіки. Зараз ми знаємо, що в зеленому чаї міститься багато кофеїну, який має збудливий ефект, тож частка правди в словах діяча є, але він явно перебільшував.

Якщо розібратися, то порада уникати всього зеленого в дитячому раціоні хоч і має безглуздий вигляд, але в XIX столітті мала певний сенс. Уникати зеленого означало не лише вилучити з меню огірки та шпинат, а й виключити їжу, штучно підфарбовану в зелений та його відтінки.

Добре відомо, що у XVIII–XIX століттях для отримання гарного зеленого кольору нерідко використовували миш'як. Цією токсичною речовиною могли фарбувати що завгодно: від шпалер і бальних суконь до пелюсток штучних квітів. І якщо дорослі не тягнуть до рота все підряд, то діти роблять це постійно. Заборона на зелене в їжі цілком могла бути спрямована на вироблення обережного ставлення до яскраво-зелених предметів, які містили отруту.

Усе є отрутою, і все є ліками

З одного боку, підростаюче покоління британців намагалися захистити від згубного впливу миш'яку, а з іншого — приписували як ліки не менш небезпечні отрути. Цілком невинним засобом вважали «заспокійливий сироп» для немовлят, у яких прорізуються зуби. Ефект цього засобу був очевидним, адже в його основі лежав у кращому разі спирт, а в гіршому — найсправжнісінькі наркотики з групи опіатів.



Траплялося й так, що в одному лікарському засобі поєднувалося і те, й інше. Прикладом такого дитячого препарату можна вважати дуже затребуваний у другій половині XIX століття «Сироп місіс Вінслоу», у складі якого було лише два компоненти — спирт і морфій.

Творчиня сиропу обіцяла, що він не лише заспокоїть дитину, а й зупинить діарею. Це був надзвичайно популярний серед батьків засіб, про що свідчать обсяги його продажів. У Королівстві та його колоніях за рік розходилося пів мільйона флаконов дивовижного сиропу Вінслоу.

Дуже популярним інгредієнтом ліків для зовнішнього та внутрішнього застосування в XIX столітті була ртуть. У збірнику «Домашня книга здоров'я та медицини» 1834 року такий собі доктор Вільям Горнер пропонував використовувати ртуть при десятках різних недуг.



Слід віддати цьому чоловікові належне: він невтомно попереджав читачів про те, щоб вони були максимально обережні з підступним металом і не перевищували дозування. При цьому Горнер без найменших сумнівів радив використовувати ртутну мазь для виведення у дітей ластовиння.

Найпопулярнішим знеболювальним засобом вікторіанської доби, який призначали зокрема й дітям, був опіум. Його без рецепта продавали в будь-якій аптеці, і батьки без вагань використовували його, щоб збити дитині високу температуру або заспокоїти кричуще немовля.

Випускали на основі опіуму й брендові ліки. Одним із найвідоміших можна вважати «Еліксир опіуму доктора Мак-Манна». Його приписували і дорослим, і дітям, щоб усунути «біль та роздратування, нервове збудження й різні хворобливі стани тіла та розуму». Одне слово, практично панацея.

Жодного читання — тільки бруд, тільки хардкор

У наші дні чимало батьків не можуть змусити своїх дітей читати, а от у вікторіанську епоху все було геть інакше. У книжках із педагогіки батькам наполегливо радили обмежувати своїх нащадків у читанні. Тогочасні вчені цілком серйозно вважали, що література може негативно позначитися на несформованому мозку дитини.



Педагог Вільям Джонс у своїй праці «Листи наставника своїм учням» заявляв, що в молодого покоління потрібно вилучати все, крім підручників. На його думку, художня література — це «корінь слабкості людського розуму». Дівчатам не радили читати романтичні книжки, оскільки вони могли сформувати в недосвідченої особи викривлене уявлення про навколишній світ і людей.

Але якщо дітям було протипоказано читання, то чим їх можна було зайняти корисним та цікавим? На цю тему автори порадників мали безліч рекомендацій. Наприклад, в одному із довідників для батьків пропонувалося дати хлопчикам купу землі, щоб ті могли ліпити «паски з багнюки».



Вважалося, що купованими іграшками дорослі пестять дітей, тому найкраще було робити їх власними руками. Уже згадувана нами Лідія Марія Чайлд радить вирізати дівчаткам ляльок із паперу або майструвати їх із пап'є-маше. У принципі, не найгірша порада з погляду розвитку в дитини творчого мислення та практичних навичок.

Покарання

Там, де йдеться про виховання дітей, рано чи пізно заговорять і про покарання. Переважна більшість авторів вікторіанської доби вітали тілесні покарання і, судячи з міркувань на цю тему, чудово на них розумілися. У книзі 1884 року «Кілька порад матерям про те, як поводитися з дітьми» зазначалося, що не варто йти на повідку в моди і що найкращим покаранням для дітей і надалі залишається шмагання тонким, м'яким, старим паском із шкіри або хатніми капцями.



При цьому автор зауважує, що під час покарання варто стежити, аби удари не припадали на обличчя чи вуха дитини. А от Орсон Сквайр Фаулер у своїй праці «Самокультура та досконалість характеру: зокрема управління молоддю» зазначає, що прочухан — це непедагогічно, і авторитетно радить батькам обливати дітей крижаною водою або занурювати в холодну ванну. У такий спосіб, вважав Фаулер, можна вгамувати найрозбещеніших бешкетників.

Тепер ви розумієте, що виховні методи, які своего часу застосовували до вас батьки, були цілком гуманними. Вас напевно не годували опіатами й ртуттю, не відбирали фрукти та не обливали за кожну провину холодною водою.