Як акторка Моніка Вітті пішла проти стандартів краси та сама стала обличчям епохи (10 фото)

Мода мінлива, і це стосується не лише одягу. Змінюються й канони краси. Якщо раніше відповідати їм жінкам допомагали косметика, дієти та перукарі, то сьогодні в хід ідуть ще й «уколи краси» та пластичні операції. Утім, не всі прагнуть бути в тренді. Білява італійка Моніка Вітті зовсім не скидалася на ідеал своєї доби. Але вона й не збиралася підлаштовуватися, а натомість сама стала орієнтиром для мільйонів жінок.





Худорлява й горбоноса

Марія Луїза Чечареллі, яку згодом світ пізнав як Моніку Вітті, народилася в Римі 1931 року. Дівчинка зростала дуже жвавою та артистичною. Ще в молодших классах вона залюбки брала участь у шкільних театральних виставах. Вибір професії для Марії був очевидним, тож після школи вона вступила до римської Академії драматичного мистецтва.



Ще студенткою Марія почала грати в театрі, а 1952 року відбувся дебют молодой акторки в кіно. Це була комедія «Смійся! Смійся! Смійся!», яку тепло прийняли глядачі. У титрах акторка фігурувала вже як Моніка Вітті. Цей псевдонім Марія вигадала, скоротивши дівоче прізвище матері — Віттілья.





Талановита молода акторка сподобалася глядачам, однак цього виявилося замало. Попри очевидний успіх, режисери не квапилися засипати дівчину пропозиціями. Лише один кінематографіст зацікавився нею, але висунув умову: Моніка мала зробити пластичну операцію й позбутися горбочка на переніссі. Крім того, їй порадили набрати вагу, оскільки худі акторки тоді були не в моді. Звісно ж, дівчина відмовилася.



Моніка та Мікеланджело

Упродовж кількох років у кар'єрі Моніки панувало затишшя. Вона грала в театрі, а про кіно могла лише мріяти. Проте згодом у її житті сталася доленосна подія — знайомство з режисером Мікеланджело Антоніоні. Спершу їх поєднував творчий союз, який згодом переріс у близькі стосунки. Вітті та Антоніоні були разом 10 років і створили чимало чудових стрічок. Серед них варто особливо відзначити картини «Пригода», «Ніч», «Затемнення» та «Червона пустеля».



Моніка Вітті та Мікеланджело Антоніоні

Спільне життя акторки та режисера було непростим. Антоніоні називав Моніку своєю музою, і це відповідало дійсності. Утім, жінка водночас усвідомлювала, що є для маестро лише цінним ресурсом, а не коханою. Усе ускладнювалося ще й тим, що Антоніоні був страшенно ревнивим і постійно влаштовував із цього приводу скандали. Після одного з них Вітті заявила, що прагне розійтися.



Розрив минув без зайвого галасу. Моніка Вітті на той час уже була справжньою зіркою італійського кінематографа. Антоніоні не відмовився від співпраці з акторкою, щиру дружбу між колишніми партнерами вдалося зберегти. У 1981 році вийшов їхній черговий спільний проєкт — фільм «Таємниця Обервальда».



Сходинки до успіху

Реалізувавшись як акторка, Моніка Вітті спробувала свої сили в ролі режисерки та сценаристки. Тут на неї також чекав успіх: стрічка «Флірт», знята за її сценарієм, здобула кілька нагород на європейських кінофестивалях. Але це було не головне — саме завдяки цій картині Вітті зустріла нове кохання. Ним став відомий режисер Роберто Руссо.



Моніка Вітті та Роберто Руссо

Стосунки пари тривали 30 років, перш ніж вони зіграли весілля. Тривалий час Моніка була непохитною: пам'ятаючи досвід взаємин із Антоніоні, вона не хотіла, аби сімейне життя заважало творчості. Лише на схилі літ акторка прийняла пропозицію чоловіка, якого кохала протягом багатьох років.



Моніка Вітті знімалася до поважного віку: акторці було вже за 60, коли вона здобула приз за найкращу жіночу роль на кінофестивалі в Сан-Себастьяні за фільм «Не схиб, Ассунто!». Загалом за свою кар'єру акторка виборола 5 національних кінопремій Італії «Давид ді Донателло». Випередила її за кількістю цих нагород лише одна колега — Софі Лорен.



Останні роки життя Моніка Вітті тяжко хворіла. Вона не з'являлася на публіці й не спілкувалася з журналістами. Акторка пішла з життя 2 лютого 2022 року. Значення цієї жінки для світового кінематографа важко переоцінити. Вона власним прикладом довела, що справжній талант прокладе шлях до вершини, навіть якщо обличчя та фігура не відповідають загальноприйнятим стандартам краси.