Тюнінг по-індійськи: вантажівки, від яких не відвести очей (18 фото)

Нещодавно ми розповідали про те, як облаштують свій побут американські далекобійники. Хлопці не шкодують сил та грошей, щоб забезпечити собі у вантажівці комфорт та випендритися перед колегами дизайнерськими інтер'єрами. Але їхні слабкі потуги викликають сміх у індійських водіїв великовантажів, які мають вроджене почуття стилю та колосальну потяг до прекрасного.





Жоден з туристів, що подорожує Індією з фотоапаратом, не пропустить шанс зробити знімок такого вантажного автомобіля. Деякі так втягуються, що видають цілі фотоальбоми, як, наприклад, Ден Екстайн (Dan Ekstein). Видовище насправді варте того, щоб його сфотографувати на згадку.



Індійська вантажівка це ціле явище, аналог якому можна зустріти тільки в сусідньому Пакистані. Ось, наприклад, найскромніші, можна сказати «лайт» версії оформлення:





А це вже справжній хардкор.







Деякі машини так густо прикрашені, що починаєш запитувати - у кого це стільки вільного часу, щоб займатися подібним... розписом.





Але якщо ви думаєте, що за розкішними фасадами сором'язливо ховаються сірість та убогість кабін, то глибоко помиляєтесь.





Робоче місце індійського водія має бути, як то кажуть, «повною чашею», щоб не гірше ніж у інших.



Подушки, пледи, покривала, різноманітна бахрома – все це практично обов'язковий атрибут кабіни. Шпалери теж у великій пошані.



Іноді в цій усій розкоші ледве можна помітити втомленого, але дуже задоволеного собою та своїм транспортним засобом водія.





А робота у хлопців і справді непроста і неймовірно відповідальна. Слово "перевантаження", очевидно, їм незнайоме.



Ви напевно здивуєтеся, коли дізнаєтесь, у якому вигляді середньостатистичний індійський приватник-водій набуває свого «робочого конячка». Більшість із них не мають коштів на повністю укомплектовану техніку, тому купують ось такий «економ-варіант»:



Решта все виготовляється з чого прийдеться і на що у власника вистачить грошей та фантазії. Доробкою вантажівок займаються спеціальні майстерні, де на раму з капотом додають все, що потрібно мати автомобілю. Після складання машина потрапляє до рук художників, робота яких коштує чи не більше, ніж праця механіків.



Написи на бортах та кабінах – це не гасла та не імена коханих, а важлива для клієнтів та інших учасників дорожнього руху інформація. Наприклад, з розпису можна дізнатися, чи належить машина приватнику чи є власністю компанії, чи має шофера перміт (дозвіл на проїзд деякими районами країни) і навіть віросповідання власника.



Деякі деталі, наприклад, чорні пензлі, покликані відлякувати злих духів. Багато машин є справжні вівтарі зі статуетками богів, які серйозно закривають огляд, але заспокоюють душу. Дорожню поліцію абсолютно не бентежить творчість водіїв. І взагалі, в Індії правила дорожнього руху — абстрактне поняття.