Дитяча праця: страшна норма ХІХ століття (6 фото)

Цим дітям на фото — шість, шість та десять років.





Це не школярі з театрального гуртка та не постановочний кадр. Це збирачі устриць у Порт-Роялі, США, 1912 рік. Їхній робочий день починався о 4 ранку.

У віці, коли сучасну дитину ще вмовляють одягнути шапку, вони вже йшли на роботу.

І найжахливіше — вважалося, що їм ще пощастило.



У ХІХ столітті діти з 5–6 років могли працювати на фабриках по 12–14 годин на день. Іноді більше. Маленькі руки були вигідні: пролазять туди, куди дорослий не пролізе, коштують дешевші, сперечаються менше.

Дітям платили значно менше дорослих: у 2-3 рази менше при порівнянні навантаженні.





На текстильних фабриках діти бігали поміж верстатами. У шахтах тягали вантаж, відчиняли вентиляційні двері та працювали у темряві. На рибних промислах чистили, сортували, збирали. Звичайно, про жодну школу в таких умовах не було й мови.



В історії деяких країн діти частіше працювали у селах – допомагали старшим у сільському господарстві. У селянській сім'ї дитина з 5–7 років могла пасти корів і овець, носити воду, рубати тріску, допомагати при посіві та збиранні. Країна то в нас була аграрна. А взимку переважно ткацькою справою займалися. Втім, на фабриках теж працювали – на виробництвах текстилю, сірників, тютюну та чаю.



Перші закони, що обмежували дитячу працю, виглядали за сучасними мірками майже знущанням. Наприклад, «прогресом» вважався 12-годинний день та один вихідний на тиждень. Тобто дитині офіційно дозволяли бути маленьким робітником, просто трохи менш закатованим.

Сьогодні здається, що все це залишилося у старих фотографіях.



Але ж ні. У світі досі працюють мільйони дітей — на плантаціях, шахтах, фермах, майстернях. Просто тепер ми найчастіше бачимо не їхні обличчя, а готовий товар на полиці.

Найбільше дітей сьогодні продовжують працювати у бідних країнах Африки на південь від Сахари, у низці країн Азії та Латинської Америки. Конкретні товари з «дитячим слідом» часто приходять з Індії, Бангладеш, В'єтнаму, М'янми, Кот-д'Івуару, Гани, Мадагаскару та країн Центральної Африки.

Найстрашніше у дитячій праці не лише те, що дитину змушують працювати. А те, що в нього тихо крадуть майбутнє.