Стокгольмська телефонна вежа, яка мало не позбавила городян сонця (9 фото + 1 відео)

Наприкінці XIX століття телефон вважався дивом інженерної думки і досить активно використовувався, але проста ідея ховати кабелі під землею чомусь вислизала від найкращих розумів людства.





У всіх більш-менш великих містах, де налічувалося пристойне число абонентів, над головами пішоходів нависали моторошні конструкції, обплутані пучками проводів, немов павутинням.



Телефонний зв'язок на той час був дорогим задоволенням, доступним лише багатіям. У Швеції перший публічний телефонний комутатор відкрила у Стокгольмі компанія Bell Telephone Company у 1880 році. Абонентів спочатку набралося всього 121. Компанія стягувала з них оплату від 160 до 280 шведських крон, залежно від того, де мешкав клієнт і як далеко перебував від станції. Якщо перерахувати на сучасні гроші, абонентська плата становила від 9 до 16 тисяч крон (близько 1100 - 1960 доларів). Вражаюче, чи не так?





Стара телефонна вежа «Телефонторнет» у Стокгольмі, Швеція, з приблизно 5500 телефонними лініями, близько 1890 року

Але монополія Bell довго не витримала. У 1883 році у неї з'явився серйозний конкурент - Стокгольмська генеральна телефонна компанія (SAT), яку заснував інженер та підприємець Хенрік Туре Седергрен. Він поставив собі амбітну мету: провести телефон у кожну оселю. Седергрен встановив смішні на ті часи тарифи за підключення і абонентську плату, і число абонентів просто вилетіло в космос.



До 1886 року у Стокгольмі було більше телефонів, ніж у будь-якому іншому великому місті світу, саме 4832 абонента, у тому числі приблизно 1600 вважалися за Bell. А вже в 1887 році SAT стала найбільшою телефонною компанією планети і через рік просто викупила бізнес Bell у Стокгольмі.



Мережа була вразлива перед погодними особливостями та стихією

У той благословенний час розвитку телефонії ніяких підстанцій ще не існувало. Кожен абонент з'єднувався з центральною станцією окремим проводом, який тягли повітрям. І всі ці тисячі дротів сходилися до головної станції з усіх куточків міста. Щоб утримати цю масу кабелів, і збудували ту саму гігантську вежу.



Взимку конструкція виглядала особливо чудово і моторошно

Культова Телефонна вежа, або Telefontornet, відкрила свої металеві обійми у 1887 році. До неї сходилося понад 5500 телефонних ліній загальною довжиною близько 5 тисяч кілометрів. Як добре видно на старих фотографіях, це був формений кошмар: проводи стирчали на всі боки, і вся ця система була страшенно вразлива для вітру, снігу та дощу. Місцеві жителі люто ненавиділи, вважали її потворною і навіть скаржилися, що вона загороджує сонце.



У цій єдиній точці підключення вежа з'єднувала близько 5500 телефонів

Преса та публіка поливали вежу помиями при кожній нагоді, і телефонній компанії нічого не залишалося, як оголосити конкурс на її «прикрасу». В 1890 вежа обзавелася чотирма декоративними баштами по кутах. Тепер у великі свята на них піднімали міські прапори.



До 1913 вся мережа пішла під землю, і Telefontornet втратила свою функцію. Залишки корпусу залишалися орієнтиром протягом кількох десятиліть

Проте вже на початку XX століття «Телефонторнет» почала стрімко старіти. Інженери зрозуміли, що ховати дроти під землю ідея куди здоровіша, ніж розвішувати їх на жахливих конструкціях. До 1913 всю мережу перевели під землю, і вежа втратила своє безпосереднє призначення. Порожні кістяки ще кілька десятиліть стояв як пам'ятка. У свій час телефонна компанія навіть примудрялася вішати на вежу рекламні плакати.



Але історія її була вже зумовлена. У 1952 році вежа спалахнула, вогонь серйозно пошкодив конструкції, і наступного року її знесли. Так міркування безпеки взяли гору над старою доброю ностальгією.