Найглибоководніший багатоклітинний організм на Землі (3 фото)
У 1960 році швейцарсько-американський батискаф "Трієст" досяг дна Безодні Челленджера - найглибшої точки Світового океану (10 935 ± 6 метрів). Там, де тиск становить приблизно 1 100 атмосфер, екіпаж спустив донний трал, в який потрапили 90 бокоплавів (амфіпод), що стали першим доказом існування життя (та ще й багатоклітинного!) у Безодні Челленджера. 
Батискаф "Трієст"
З'ясувалося, що дослідники мають справу з бокоплавами виду Hirondellea gigas, який був описаний ще в 1955 році радянськими вченими Бірштейном Яковом Аркадійовичем і Виноградовим Марком Євгеновичем за зразками з експедицій судна "Витязь" до Курильсько-Камчатської впадині8. 
Тоді океанологи зрозуміли, наскільки ж дивні ці створіння.
Гіганти серед своїх
Слово "gigas" (гігантська) невипадково є частиною назви. При довжині тіла близько 7,5 сантиметра (у самців) вони втричі більші за своїх прибережних родичів. Парадокс: на глибині, де дефіцит звичної для морських істот їжі, мешкають найбільші представники сімейства. Як таке можливе?
Відповідь знайшли японські вчені. У 2012 році, вивчаючи бокоплавів у Безодні Челленджера за допомогою глибоководної камери ASHURA, одягненої в каркас з бальзи (охроми), дослідники побачили, як ці мешканці глибин жадібно накинулися на дерев'яні елементи. За три години було з'їдено близько 40% каркасу! Виявилося, що ці амфіподи можуть перетравлювати деревину.
Шторми та повені зносять дерева в океан. Спочатку колоди плавають, але поступово обростають морськими організмами і починають тонути. На критичній глибині (1000-1500 метрів) тиск видавлює повітря з деревини - і вона швидко йде на дно.
Поки риби та краби б'ються за рідкісну падаль у верхніх шарах, на саме дно осідає те, що нікому не потрібно — деревина. Саме вона стала ключовою частиною раціону Hirondellea gigas. Їхній унікальний фермент целюлаза перетворює целюлозу на глюкозу. І найцікавіше, що найкраще цей фермент працює саме під жахливим тиском. Еволюція породила ідеального мешканця прірви. 
Думаєте, що ефективне поїдання деревини – головна особливість цього чудового творіння природи? Як би не так!
Броня з алюмінію
На глибині 11 кілометрів тиск перетворює розчинений вуглекислий газ на вугільну кислоту, а значить панцирі з карбонату кальцію повинні розчинятися. Але Hirondellea gigas виявили вихід: вони виділяють глюконову кислоту з кишечника, яка витягує алюміній з донного мулу. Коли алюміній потрапляє в лужну морську воду, він одразу густіє, перетворюючись на нерозчинний захисний гель, який огортає панцир.
Владики безодні
Ці істоти живуть величезними мігруючими зграями, що налічують сотні особин. Самки здатні виношувати до 250 яєць просто на собі. Тривалість життя Hirondellea gigas оцінюється у 5-10 років.
Ці амфіподи - справжні владики найтемніших глибин Світового океану. Там, де людина може перебувати лише кілька хвилин і на борту батискафа, вони почуваються чудово, розмножуються та процвітають мільйони років.
У 2025 році китайські вчені повністю розшифрували їх геном (13,92 гігабази), який виявився одним із найбільших серед тварин. Це досягнення наближає нас до розуміння того, як зародилося і розвивалося життя на найпрекраснішій планеті Сонячної системи.
